Я захотіла цю книжку одразу ж, як тільки-но побачила її обкладинку. Ви тільки погляньте на обличчя жінки – воно так і транслює неймовірну втому і виснаження! Не так давно і я відчувала в собі щось подібне. А ідея влаштувати "рік відпочинку" виникала в моїй голові неодноразово. Тому ця книга видалася мені інтригуючою. І як тільки я зацікавилась цією книжкою, то вже не вдавалася до читання її опису чи огляду відгуків. Мені просто хотілося скоріше почати її читати. ⠀ І, знаєте, книжка мені сподобалась. Вона написана у дуже легкій, захоплюючій манері. Ми починаємо з того, що зустрічаємо молоду дівчину років 20 з хвостиком, одержиму єдиним непереборним бажанням – провести цілий рік у сплячці. Так, це молода дівчина: красива, освічена, при грошах, з крутою роботою в арт-галереї і квартирою в центрі. Але щось не так. Вона в депресії. Їй задається все марним. Вона втомилася від усього та хоче втекти від свого життя і теперішньої реальності. І спочатку ми навіть не можемо зрозуміти чому так сталося. Цим вона і інтригує. Її стратегія по досягненню єдиної мети – спати цілий рік – це знайти дійсно погану психотерапевтку, брехати їй під час терапії, і отримувати купу рецептів на пігулки, що перетворюють людей на щось середнє між лінивцем і овочем. З одного боку, такий розклад речей скоріше розчаровує, однак те, як написана історія, і як дівчина говорить про себе та інших, вказує на те, що вона і не хоче подобатись читачу. Вона і сама собі не подобається. Але чим більше ми дізнаємося про героїню, чим далі ми просуваємося в її історії, то розуміємо, що ідея річної сплячки – це її спосіб справитися з навісним життям, справитися з горем, з токсичними стосунками. Ця її ідея – це єдиний для неї спосіб досягти оновленої себе, свіжої, життєрадісної. Почати себе з "чистого аркуша". ⠀ Історія нам змальовується з перспективи нашої "сплячої красуні": як вона сприймає той рік "відпочинку", як сприймає свою єдину подругу, Іву, яка іноді навідується до неї, як вона дивиться на стосунки, дружбу та біль, яким просякнуте її життя. І той біль не показує дівчину в кращому світлі. Оповідчка не намагається нам сподобатись, а лише хоче, щоб ми зрозуміли її і слідували за нею в її розповіді, дає нам доторкнутися до її досвіду. Її очима ми бачимо усі події, взаємодії з іншими, спогади з минулого і навіть причини її розчарувань: у творчому житті, сімейному житті і стосунках. В цьому і є привабливість книги - вона реально показує, як ця молода жінка вбачає своє життя, і потім, в решті-решт, коли рік сну закінчується, як вона відчуває себе після. ⠀ Я вважаю книжку дійсно цікавою. І, обмірковуючи цю історію зараз, рік сплячкиі видається мені непоганим рішенням для оповідачки, хоч в кінці вона, по суті, повертається туди, звідки все почалося. Вона перетворила себе на "чистий аркуш", але досі не знає, що робити з її життям. І це трохи сумно. І в той час так життєво. Бо так і є. Ми цим живемо. Нам весь час необхідно шукати спосіб справлятися з життям та реальністю, якими б вони не були. ⠀ Що ж, книжку рекомендую, і можу сказати, що я лишилася задоволеною такою покупкою "обкладинки" :)

Оттесса Мошфег написала потрясающую книгу. Она дебютировала в 2015 году с прекрасным романом "Эйлин", а теперь написала совершенно другую историю, которая стала для меня одной из самых интересных книг прочитанных в этом году. Главная героиня романа однажды решает впасть в спячку словно медведь во время долгой зимы. Она запасается всем необходимым и начинает осуществлять свой план. Но в ее размеренную жизнь отдыха и релаксации, призванные разобраться в себе и понять свою жизнь, постоянно вмешиваются другие персонажи. По всем законам жизни, наша героиня должна быть вполне счастлива. Молодая и красивая выпускница университета, работающая в художественной галерее, наследница состояния с квартирой на Манхэттене. Брешь в ее идеальной жизни пробили боль от утраты родителей, и парень с Уолл-стрит, который ее ни во что не ставит. А еще есть ее подруга, которая тоже не вносит в ее жизнь ничего хорошего. Оттесса Мошфег написала совершенно поразительную историю. Ее героиня принимает дикую смесь лекарств и отправляется на год в отчуждения от этого мира, в поисках исцеления, которое ей так необходимо. Если подумать, то отчуждение нам всегда кажется чем-то ужасным, то ли признаком депрессии, то ли еще чего. Но в действительности, отчуждение может быть исцеляющим и дать ответы на многие вопросы. Как итог, при чтении книга вызывает много внутренних вопросов у самого читателя, именно это и делает книгу такой хорошей. Читая как главная героиня разбирается со своей жизнью, ты начинаешь задумываться над своей. Определенно это дна из тех книг, которые стоит прочесть каждому.