Так чекала на книжку, що не втрималася і купила електронну, тому вже прочитала. Це надзвичайно гірка історія, яка при цьому неймовірно красива. 15-річна Ванесса зустрічається зі своїм вчителем і закохується у нього. Чи думає, що закохується, адже пізніше, на хвилі #MeToo, виявляється, що Ванесса не єдина "особлива" учениця і що їх роман, який тривав роками, тепер називають "аб'юзом". У романі ми спостерігаємо за дорослішанням Ванесси, за тим, як змінюється її життя і яку роль у ньому грає чоловік, старший від неї на кілька десятків років. Хоча у романі багато відсилок до Набокова, це не оммаж йому і "Лоліті". Це більш складна історія, тим більше, написана з боку дівчини. Чи за кожною історією кохання неповнолітніх та дорослих стоїть насильство? Чи все ж іноді, хоча б раз на десять тисяч, трапляється справжнє кохання? Кейт Рассел дає нам можливість зазирнути за лаштунки історій, про які ми читаємо в новинах, за лаштунки того, що описують дихотомією кривдник/потерпілий. Але чи можна бути потерпілим, якщо ти сам себе таким не вважаєш? Якщо ти не потерпав, а навпаки? Витончена мова, чудова виписана історія дорослішання, болю та пристрасті. І, хай там як, для мене це залишилося історією про кохання - хворобливе, нездорове, загально неприйнятне, але безумовно красиве і чуттєве.