один із найкращих детективів Агати Крісті. Захопливе розслідування, атмосфера потяга та несподівана розв’язка не відпускають до останньої сторінки. І тільки одне прохання: не дивіться фільм до книги. Екранізація, на мою думку, жахлива й лише псує враження від цієї історії. Я зробила цю помилку — не повторюйте її.

Думаю, якби цей детектив Крісті побачив світ не у своєму XX столітті, а в нашому, то навряд чи він набув би такої популярності. Справа в тому, що в ньому відсутня характерна для нашого часу трилерна складова, бажання тримати читача в постійній напрузі і змусити його читати розділ за головою до глибокої ночі. Ні, «Східний експрес» зовсім не про це, письменниця побудувала свою власну структуру твору, і ця структура максимально повільна. Серйозно, найкращої книги, яка могла б скласти компанію вашому чаюванню, просто не знайти: її потрібно читати швидше як релаксацію, а не щоб полоскотати собі нерви. Для когось це стане мінусом, для когось плюсом, і я лише констатую факт того, який темп має цей роман Агати Крісті.

Атмосфера, як завжди, особлива. Детективна інтрига, напруга, і звісно, неперевершений Пуаро, який усе розкладає по поличках. Сюжет справді закручений, все подано так, що до кінця не розумієш, що до чого. А фінал - неочікуваний, логічний і, що важливо, по совісті.