До болю сумна історія нашої неньки України, яка довгий час замовчувалася і про яку варто говорити. Історія про молодих, амбіційних, сильних творчих людей, яких зжерла радянська система. Хоч автори й запевняють що усі персонажі вигадані, та паралелі із сучасниками тої доби все ж простежуються. Творчо розкрито саме історичне тло, постійно відчувається ота напруга, яка існувала в ті часи. Паралельно із містянами і їхніми проблемами простежується і проблема голодомору в Україні. Ця тема тут не головна, проте все ж про неї згадується. По сюжету відомих харківський поет вкорочує собі віку. І тут до прийомної дочки потрапляють архівні документи поета, в який розповідається про долю близького оточення та дає можливість заглянути в майбутнє. Отак поступово перед нами постають репресії, розстріли, заслання, а поруч життя у постійній тривозі. А ще особисто мені сподобався образ дружини затятого партійця Юлії, яка живучи в постійному страсі перед чоловіком, все-таки зуміла допомогти друзям та вирватися з його лап. Хоч і поплатилася дорого - своїм засланням. Окрім цього автори трішки заглядають у майбутнє, яке теж не зовсім райдужне. Книга важка, і якщо не хочете зараз переживати та сумувати - не беріть її до рук. Адже це наша історія, яку потрібно переосмислити і передумати.

Є книги, які потрапляють в руки вчасно і стають такими, які западають в душу, читаються запоєм і в них ніщо не дратує, а закривши останню сторінку відчуваєш неймовірну насолоду і легеньку ностальгію. От такою стала для мене "Моя божевільна". Вона викликала цілу гаму почуттів, вона дивувала, вона наставляла, вчила, шокувала, брала в полон... Я не люблю (знаю, дуже недоречне слово) 30-ті роки минулого століття. Їх трагічність, голод і холод, швидкоплинність осіб при посадах, нестабільність життєвих орієнтирів, паралізуючий страх і постійне очікування поганого даються мені дуже складно. Тож і до цієї книги я ставилася з певною пересторогою і настроїла себе на певну муку. Та цього не сталося. Ні, тут ви не знайдете проявів щастя, надмірної радості чи світлого майбутнього. Направду тут багато болю, втрат, смертей, арештів, приниження, зверхності. Але при усьому цьому книга має якийсь позитивний життєствердний ефект. У ній просто так показані людські долі, що хочеться боротися, творити, любити, рухатися вперед, навіть у той, сповнений непевності і страху час. Мене навіть апокаліптичні прояви майбутнього України не роздратували, а здалися дуже доречними. І так, книга-своєрідний симбіоз історії, містики і антиутопії. Я в захваті) Це однозначно "моя" книга.