Вважаю цю книжку прекрасною рекомендацією всім, хто любить літературу, чиє улюблене хобі — читання, і хто хотів би розвиватися в цьому напрямку. «Мої серед чужих» сам автор охарактеризував як «читацький путівник», і це дуже вдала характеристика. Про кожного письменника, якого згадує Бойченко в своїй книжці, можна прочитати короткий, але дуже цікавий, влучний і пізнавальний есей, написаний з гумором і властивою автору легкою іронією. Бойченко уклав доволі довгий і різносторонній список для прочитання, формуючи його за власними вподобаннями. Багато років він викладав світову літературу студентам в університеті, тож можна сказати, ця тема просто «відскакує в нього від зубів». І кожен зможе знайти для себе власну рекомендацію до смаку. Нудної академічної подачі від цієї книжки не сподівайтеся: тут все дуже жваво, легко і доступно написано. Якщо вам сподобалася, наприклад, книжка «Як читати класиків» Ростислава Семківа, або «Далекі близькі» Володимира Єрмоленка, якщо ви любите слухати літературні подкасти («КультПодкаст», «Акустика Тіней», «Станція 451» тощо), то вам точно варто звернути уваги і на «Мої серед чужих Бойченка». Вона навіть має всі шанси стати вашим улюбленим нонфікшеном!). Рекомендую.

Це перша книга Олександра Бойченка з якою я познайомилась і скажу одразу - враження неоднозначні. Сам автор зазначає, що не може назвати зібрані тексти ні літературознавчими статтями, ні літературо-критичними есеями - і це 100% правда. Книга поділена на 6 розділів про різні "світи", автором охоплений величезний хронологічний та географічний обсяг письменників і філософів - від античності до сучасних російських авторів. Самі статті (я б це швидше назвала так) - дійсно важко назвати критикою чи аналізом, то, радше, враження автора від прочитаного. О.Бойченко неодноразового згадує, що конкретно біографія письменників його мало цікавить, тому біографічних довідок там не очікуйте. В окремих статтях прослизають найбільш екстраординарні факти про окремих письменників і ставлення автора до них, в інших - авторські роздуми про творчість чи ідею, розділ "Близький світ", який, очевидно, передбачався як опис митців сусідніх держав - фактично повністю присвячений модерній польській літературі. Мені, як людині, що не цікавиться Польщею і польськими авторами - можна було спокійно цей розділ прогорнути. Цікаво було почитати нариси про письменників мені відомих, але про тих, кого ви не знаєте заздалегідь - читати сенсу мало. Розділи дуже короткі (3-5 сторінок) і слабо структуровані між собою. Думаю, в назвах текстів варто було б додати ім'я письменника, про якого йдеться, щоб ви одразу розуміли - варто читати чи ні. Стиль написання - скидається на дружню розмову з старшокласником, тому, сприймати книгу, як критику - неможливо. Чи рекомендую я цю книгу? Ні. Чи варто її прочитати, якщо вона опиниться у ваших руках? Так. Швидше за все, ви знайдете кілька розділів цікавих конкретно для вас.

Олександр Бойченко володіє рідкісним мистецтвом сказати про головне коротко, зрозуміло та з вишуканим гумором. Саме тому його есе - страва для гурмана: вони про видатні постаті, визначні явища, історичні феномени та... - втім, про що б не йшлося в есе Бойченка, читати їх - насолода, інтелектуальна та естетична. Відчувається величезна обізнаність автора, сміливість його думки, готовність досліджувати недосліджуване та відшуковувати гіпотетичне, та водночас - наукова інтелігентність, навіть аристократизм: автор не хизується, а ділиться з читачем думками та відкриттями, запрошує радіти культурному багатству людства, а не його, автора, обдарованості та поінформованості. Відкривайте цю книжку - і за кілька годин у супроводі досвідченого та красномовного гіда ви оглянете філософські та літературні скарбниці Античності, Відродження, Нового Часу, сьогодення, наших рідних широт і сусідніх, близьких і неблизьких країн. Автор попереджає, що згадані не всі, про кого б варто в такому екскурсі згадати, але всі, хто особисто йому важливий, хто "його". Але книжка від того не втрачає, а навпаки, набуває доданої вартості, адже ці розмисли просякнуті щирим і теплим почуттям автора до тих, про кого він розповідає та розмірковує. Хотілося би виголосити ще кілька розлогих дифірамбів на адресу Олександра Бойченка, але навряд чи варто це робити про автора, який пише так лаконічно й водночас - глибоко. Без жодних сумнівів, "Мої серед чужих" - гідна праця, зразок у царині критичної есеїстики, мастрід.