Электронная книга Моє ім'я Маріте

5
1
Код товара: 846610
Формат
Язык книги
Издательство
Год издания
Описание книги

Роман освітлює одну з білих плям у новітній історії – історію «вовчих дітей». Після Другої світової війни німецькі жінки зі Східної Пруссії відправили багатьох своїх дітей на іншу сторону Німану, де був хліб. Тисячі німецьких дітей потрапили в Литву, де намагалися вижити. Одним пощастило знайти опікунів, іншим випала нелегка доля: просити милостиню, продавати себе, пережили насильство. Таких дітей називали «вовчими дітьми». Щоб якось існувати, «вовчим дітям» доводилося жебракувати, бродяжити, братися за різну роботу. Багато що залежало від того, яких людей вони зустрінуть. Були дівчата, дівчатка, якими користувалися сільські чоловіки.

Історія німецької дівчини Ренате, що отримала литовське ім’я Маріте, описує трагічну долю багатьох біженців у перші повоєнні роки в Прибалтиці. Роман заснований на реальних фактах.

«Коли книга вийшла, з'ясувалося, що дуже багато дівчаток з числа «вовчих дітей» отримали саме таке ім'я - Маріте. Це було важливо при перевезенні дітей через кордон, або щоб захиститися від стрібасів (агентів-бойовиків з винищувальних загонів), які ходили по домівках. Якби вони знайшли німецьку дитину, всю сім'ю вислали б до Сибіру. Щоб росіяни не зрозуміли, що дівчинка німкеня, її вчили говорити «Мене звуть Маріте». Вони знали тільки одну цю фразу, яка допомагала вижити»».

Альвідас Шляпікас

Характеристики
Издательство
Год издания
2016
Где читать книгу?
Читайте и слушайте книги в мобильном приложении
Варианты оплаты
Оплата карткою онлайн (через сервіс LiqPay)
Отзывы
5
1
Yulia Mamonova
4 июля 2019 г
складна, але правдива книга
Про війну завжди боляче читати, проте її потрібно знати в обличчя. автор цієї книги дозволяє нам поглянути на війну очима декількох дітей, що вимушені були подорослішати так стрімко. Події відбуваються на території Прибалтики, де сім'я, що складається з мами, тітки і декількох дітей вимушені виживати, перебиваючись помиями, що їх виливають з солдатської кухні на вулицю, і майже священним хлібом, що його син добув в Литві. на той час безпросвітних злиднів і очікування завершення зими і голоду, Литва звучала казковою країною. і багато дітей намагались туди потрапити, щоб роздобути їжі для своєї сім'ї. а когось батьки відправляли туди в пошуках кращої долі. Сьогодні читати про такі історії боляче. проте деякі з них дають надію. абсолютно випадкові люди ризикували власним життям, а деякі і взагалі ним пожертвували, щоб врятувати маленьке дівча на ім'я Ренате. щоб в ній не впізнали німкеню, її навчили говорити "Моє ім'я Маріте" на литовський манер, і часом лише це і рятувало її від того, щоб солдати не розстріляли її.
Возникли вопросы? 0-800-335-425
Cвязаться
79 грн