Дмитро Володимирович Затонський (1922–2009) — визначний український літературознавець,літературний критик, публіцист. Його наукові праці присвячено історії і теорії роману та розвиткові зарубіжної літератури XX ст., зокрема творчості Ф. Кафки, М. Фріша, Т. Манна, Ф. Дюрренматта та ін.

У блискучому за стилем і майстерному за викладом історико-літературному дослідженні науковець пропонує глибокий аналіз еволюції художньої культури, розглядаючи модернізм і постмодернізм як її взаємопов’язані етапи. Д. Затонський підкреслює, що постмодернізм є не просто наступником модернізму. Він виникає внаслідок специфічної еклектичності, синтезу традиційного й новаторського, а також кризового світовідчуття, яке супроводжує зміну епох. Дослідник аналізує широкий спектр літературних явищ, простежуючи, як змінювалася логіка художнього мислення, які ідеї сформували модернізм, як поступово виснажувалися його засоби й відбувалася поява нової парадигми — постмодернізму. У творі розглянуто не лише художні тексти, а й культурно-історичний контекст: зв’язки мистецтва з політикою, соціальними трансформаціями, філософією та ідеологією. Літературознавець не обмежується українським матеріалом. У полі його уваги — німецька, французька, англійська, американська література, здобутки митців і мислителів різних європейських традицій. Особливий інтерес становить зіставлення модерністського та постмодерністського світоглядів, відмінностей у розумінні ролі митця, функцій тексту та взаємин автора з читачем. Книга є цінним внеском у компаративістське літературознавство, адже пропонує оригінальні підходи до усвідомлення складних процесів у мистецтві та культурі загалом.