Я дуже довго наважувалася на цю книгу, бо кількість сторінок якось трохи відлякувала, але коли нарешті почала її, то не пошкодувала про жодну хвилину, витрачену на читання. Сказати, що сподобалось, - це не сказати нічого, настільки історія мене захопила з перших сторінок. Насправді в книзі не одна історія, а кілька, і всі вони пов’язані спільними героями, тим же місцем проживання, та й , напевно, подібними життєвими шляхами. Бо всі однаково проживають своє життя, намагаючись віднайти в ньому любов, визнання, та й, зрештою, самого себе. Головною темою книги все ж мені видалась тема стосунків між батьками та дітьми, нерозуміння між ними і точки дотику, а також суперництво між дітьми за любов батька, якщо тієї любові бракує для всіх. Та і автор неодноразово відсилає читача до біблійної історії про Каїна та Авеля, даючи зрозуміти, що ця проблема не нова, а існує практично з часів творення світу… Але попри все, ми маємо можливість вибору, і саме цей вибір робить наше життя таким, яким воно є.

Люблю я Джона Стейнбека, но, долго не читая его, я пришел к мысли - что, не особо то и хочется сейчас раскрывать книги этого писателя. Не знаю что произошло, но, возможно, я просто перерос любовь к романам в жанре натурализм, так как "О мышах и людях" - меня впечатлила, "Гроздья гнева" - я был очень впечатлен, "Зима тревоги нашей" - тоже шикарная книга, но вот - "Квартал Тортилья Флетт", "Жемужина" и "К востоку от Эдема" мне уже было читать тяжелее и как-то скучно. С одной стороны - я видел этот шикарный стиль автора, то как он мастерски управляется с пером, но с другой стороны - читалось все труднее, чем вышеперечисленные романы, было скучновато, герои не цепляли, да и хотело побыстрее отделаться от романа. "К востоку от Эдема" это семейная сага которая разворачивается в любимых краях автора - Оклахома и Калифорния. Автор рассматривает две семьи - Трасков и Гамильтонов, которые имеют как своих тараканов, так и свои пряники. Не знаю - вроде неплохо, а одновременно с этим - так себе. Семейные саги я люблю, но больше с налетом магического реализма, как "Сто лет одиночества" или "Дом духов", но также мне нравится "Будденбоки" Томаса Манна, так что - может, время не подходящее для чтения, может еще что-то, но перечитать - когда-нибудь, стоит.

Така дивовижна книга. Я впевнена, що ви чули про цю книгу. Часто вона попадаються як один із "найкращих романів усіх часів" або "книги, які ви повинні прочитати, перш ніж померти". Я чомусь довго відкладала. Я люблю сімейні саги. Епічні, багатопоколінні казки наповнені багатою характеристикою та великою кількістю драматизму. Дім Духів - прекрасний приклад. Ці книги дійсно втягують мене в життя героїв. Я відчуваю, що я росту разом з ними, переживаю усі труднощі з ними і виходжу з іншого боку. Вони завжди залишають мене емоційною. На схід від Едему - це чудова книга з будь-якого боку. Персонажі пропонуючи свого роду переказ Каїна та Авеля, встановлений до, під час і після великої міграції на захід на початку сучасної Америки. Стейнбек не міг би більш яскраво намалювати долину Салінас, він буквально перетягнув нас туди особисто. Це прекрасне, запилене, складне місце, і в нього входить історія про Траски і Гамільтони. Я не можу наголосити достатньо, наскільки добре намальовані ці персонажі, коли ми рухаємося з ними через бідність, війну, багатство, вбивства, любов та брехню. Рідко буває, що книга є продуманою історичною казкою з сильною тематикою, так і швидкозрозумілою, легко читаною балаканиною через життя людей, які розумні, наївні, обнадійливі, люблячі, егоїстичні і розгублені. Дивно, як часто терміни "легко читабельний" та "шедевр" взаємно виключають - але це не так. Я не могла її відкласти. Я просто навіть не знаю, як повністю узагальнити свої думки та почуття. "На Схід від Едему" розумний роман. Якщо ви шукаєте розумного класика - прочитайте Стейнбека.