Хіба можливо уявити дитинство без захоплюючих пригод, веселощів і кумедних таємниць, які здаються такими інтригуючими і важливими? Повість Ярослава Стельмаха "Митькозавр із Юрківки" розповідає саме про таке безтурботне і щасливе дитинство двох хлопчиків, які щойно закінчили п'ятий клас. Двоє друзів Сергій і Митько влітку поїхали до бабусі Митька для того, щоб відпочити і зібрати колекцію комах. Таке завдання вони отримали на літо від вчительки ботаніки. Проте хіба залишається час для виконання шкільних завдань, коли навкруги тепло і сонячно, та ще й у озері завелося якесь чудовисько? Звісно, що спіймати таємничу істоту є набагато важливішим і цікавішим, аніж піклуватися про виконання уроків. Більше половини літа нерозлучні друзі витратили на пошуки містичної істоти, а врешті-решт виявилося, що ніякого дива і не існувало в природі, а всі дивні речі, які траплялися біля озера, були витівками чотирнадцятирічного Василя, який вирішив розіграти своїх молодших товаришів. Спочатку Митько і Сергій образилися на Василя і хотіли йому помститися, але згодом зрозуміли, що саме завдяки цьому хлопцю їхні літні канікули стали такими незабутніми і яскравими, і помирилися з юним бешкетником. Коли хлопчики нарешті знову поїхали додому, їхня колекція так і не була зібрана, проте товариші не засмучувалися, адже попереду залишався ще цілий місяць літа. Повість "Митькозавр із Юрківки" сповнена позитиву і за стилем оповіді трохи нагадує повість Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Героями в обидвох творах є прості хлопчики, які вміють знайти пригоди і постійно потрапляють у халепу. Спостерігати за наївними дитячими вигадками і припущеннями дуже весело і цікаво. Коли читаєш, посмішка просто не сходить з обличчя. Наполегливо рекомендую прочитати повість "Митькозавр із Юрківки" не лише дітям, а й дорослим, бо нікому не завадить отримати позитивні емоції.

«Митькозавр із Юрківки» Ярослава Стельмаха - дуже гарна повість, рекомендую всім, відірватися неможливо. Я сама читала її давно в віці 12 років, розповіла однокласникам і почалось «дай почитати», коротше кажучи «зачитали», до мене книжка не повернулася. Шукала, щоб купити в книгарнях, нарешті купила в Якабу для дочки (10 років) і вже обидві з задоволенням прочитали – читається легко, написана «людською» живою мовою, з гумором, сюжет інтригує, багато діалогів. Дітям хочеться пригод на канікулах, таємниць, мрій – тут все це є. Прекрасно, що до книги входять ще кілька коротких оповідань, повісті «Найкращий намет», «Вікентій Прерозумний», «Голодний, злий і дуже небезпечний» - вони всі цікаві і зі змістом. Як на мене, найцікавіша «Найкращий намет», там ті ж два головні герої, що і в «Митькозаврі…», на цей раз вони «чудять» у дитячому таборі. Книжка у твердій обкладинці, з ілюстраціями, на жаль чорно-білим, але кращого варіанту ніж це видання «Фоліо» поки що немає. Моя б воля, я б перевидавала Ярослава Стельмаха кожного року з кольоровими ілюстраціями, різних художників, бо нічим твори цього автора не гірші ні В.Нестайка, ні наприклад М.Носова у Росії… Але це вже до видавців.