До книги «Місто Снів» Ред’ярда Кіплінґа увійшли твори «Малий Віллі-Вінкі», «Чорний Баранець», «Його Високість», «Барабанщики Передового Заднього» і «Хмизяний хлопчик». Найбільш відомим українському читачу є оповідання «Малий Віллі-Вінкі» про малого сина полковника, який був «досить звичайною дитиною», але водночас допитливою, занадто жвавою, здатною багато бешкетувати. Батько вирішує виховувати його в рамках армійської дисципліни, «коли він протягом тижня добре поводився, то отримував справедливу платню, коли поводився кепсько – у нього відбирали його нашивку за чемність», або взагалі хлопчик міг бути під «арештом». Серед військових Віллі-Вінкі не знав ні в чому відмови, серед них він був «місцевим ідолом». Разом з тим Персіваль Вільям Вільямс (повне ім’я головного героя) володіє глибокими моральними почуттями, хоча б такими як товариськість, дружба, уміння зберігати таємницю, та здатен на сміливі вчинки, зокрема захищає міс Аллардайс від лихих людей… Однозначно, дане оповідання має на меті виховати у дітей-читачів найкращі риси особистості, а його прочитання і аналіз вчинків героїв має важливе значення. Літературні критики нині високо оцінюють новелу «Хмизяний хлопчик», визначаючи її як одну з найкращих у доробку письменника, що написана на межі жанрів реалізму, романтизму та фантастики. Справа в тому, що цей твір був одним із перших у тривалому і тернистому становленні світового жанру фентезі, й на той час справді революційним. Автор намалював навіть карту уявного світу. Прочитати цей твір – це чудова нагода познайомитися з не лише з Кіплінґом-казкарем, а й Кіплінґом-фантастом, про що мало хто навіть здогадується. Особисто мені найбільше сподобалось оповідання «Чорний Баранець». Воно є частково автобіографічним, розповідає про дитячі роки Ред’ярда Кіплінґа, який разом з сестрою з Індії, де народився, був відданий в Англію на виховання у чужу сім’ю (закритий пансіон), про всі тяготи розлуки з рідними у ранньому дитячому віці, недостачу батьківської і материнської любові, незаслужені покарання дорослих і радість зустрічі з рідними… Саме в цей час Панч (так звали головного героя) захоплюється літературою, читаючи надіслані батьками книги вдень і вночі, саме з цього моменту література стане його основним сенсом всього життя. Надмірне читання і психологічні травми викликають різке погіршення зору, навіть до його повної втрати. Пізніше зір у письменника відновився, але частково, завадивши після закінчення військового ліцею працювати за фахом. Літературознавці іноді піддають критиці даний твір Ред’ярда Кіплінґа, але для мене він є досить цікавим і буде корисним для формування світогляду і становлення особистості підростаючого покоління. Перекладач Володимир Чернишенко у передмові називає ці оповідання «дорослими дитячими». Справді, проблематика, якої торкається автор, більше стосується дорослих, хоча оповідь і пов’язана з дитинством, а головними героями завжди є дітьми чи підлітками. Я б радив читати, або хоча б аналізувати, цю книгу разом з дорослими, щоб не втратити лейтмотивів творів. Завдяки чудовому оформленню обкладинки, форзаців, старовинним кольоровим ілюстраціям Фредеріка Таунсенда, незвичному формату разом з іншими книгами із серії «Книги Ред’ярда Кіплінґа» тернопільського видавництва «Навчальна книга – Богдан» видання «Місто Снів» стане окрасою бібліотеки.

У 1907 році Ред’ярд Кіплінг отримав Нобелівську премію з літератури «за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача». І прочитавши збірку оповідань «Місто снів» ви переконаєтесь, що недаремно авто отримав цю нагороду. У збірці лише 5 оповідань: «Малий Віллі – Вінкі», Чорний Баранець», «Його Високість», «Барабанщики Передового Заднього», «Хмизяний хлопчик». Перші три написані від імені маленьких дітей, а «Чорний баранець» є автобіографічним. Читаючи його я просто заливалась сльозами. Наскільки ж сильно потребують любові маленькі діти, і як її був позбавлений автор. «Цікаво, чи бодай хтось із нас, та навіть ми, що так їх любимо, хоч коли-не-коли розуміємо, що коїться у їхніх бентежних кучерявих голівках…». Прочитавши перші три оповідання, ви розкриєте для себе життя дітей з британських сімей, які жили в Індії. А от наступні два – це жорстока правда про військову службу в Індії. Автора засуджували за ці історії, за те що розкрив жахи проживання молодих британців в Індії, про табірне життя і просто масові вбивства молодих хлопців. «Хмизяний хлопчик» - мені сподобався найменше, хоч він був найпопулярнішим свого часу. Це тому, що автор піддався тогочасній моді на містицизм. Він створив Місто снів, і одним з перших намалював карту вигаданого світу. Для себе я відкрила, ще одного короля короткої прози (раніше визнавала, лише О.Генрі). Так глибоко, з іронією та фантазією автор пише дуже різні, та однаково прекрасні оповідання. А ще в книзі є сюрприз. Можна завантажити музичний супровід до неї.