Складно писати про книгу, яка дещо не виправдала очікувань. «Місто» сподобалося мені не так сильно, як я сподівалася з огляду на підліткові враження від читання Сімака: книга не захопило, не розчинило в собі, як колись. Хоча за неспішною оповіддю, за розвитком подій спостерігати було досить цікаво, попри те, що розповідь – не суцільна, а складається з окремих фрагментів, між якими – велетенські проміжки часу. Разом з тим – це суцільна глобальна історія, що охоплює різкі соціальні зміни, роботів, людських мутантів, розвиток тварин, планетарну експансію й навіть паралельні виміри, творча фантазія про можливий розвиток (занепад) людства. Серія з восьми новел та епілогу із всеохоплюючими нотами, що надають певний контекст та пов’язують історії в єдине ціле. Не можна сказати, що «Місто» - чистої води наукова фантастика. Значна частина технологій ніколи не пояснюється, і самі історії роз’єднані й неповні. Можливо, так і було задумано, оскільки ці оповіді представлені як фрагментовані історичні архіви, що насправді можуть бути байками чи алегоріями, переказані від покоління до покоління розумними Псами. Можливо, така форма твору дала змогу авторові дослідити свої ідеї щодо людської природи та людської долі. Чи має людина «триматися» за звичний спосіб життя – за міста? за саму Землю? І чи найкращий господар для Землі - людина, яка так і не навчилася співіснувати з іншими живими істотами на планеті? Питання, що їх осмислював Кліффорд Сімак у 40-х роках (а «Місто» написане саме тоді!), залишаючи відкритими для читача, не мають остаточної відповіді й сьогодні. Із подивом дізналася, що один із фрагментів «Міста» має (можливо) тісний зв'язок з «Аватаром»

Як і попередні прочитані мною твори автора, цей сподобався і вразив не менше. Хоч анотація і вказує що це так би мовити "м'яка наукова фантастика", я скажу що в середині книги там все серйозно. Тому нудно вам не буде, автор точно вас здивує різними фантастичними деталями і поворотами. Але так, на початку і в кінці все відбувається помірно. Взагалі поглянувши на структуру твору, це відразу нагадало "Марсіанські хроніки" Бредбері, але про Землю. Маємо розповідь, за котрою починається інша в інший час, навіть трішки з іншими персонажами, але все це про один світ і одну загальну картину. Такий прийом використаний через часові рамки твору, минають величезні проміжки часу. Автор переосмислює людство, його шлях і варіанти куди воно прямує або мало б прямувати. І робить це досить різко, хоча без якогось негативного задуму. Розумієш що це лише елемент сюжету, адже більше уваги приділено цивілізаціям-спадкоємцям, котрі ідуть зовсім іншим шляхом. І читач разом з тисячолітнім роботом спостерігають за змінами цивілізацій.