Сюжет зосереджується на давньому злочині, що спливає на поверхню багато років потому, коли випадкові деталі і напівстерті спогади починають складатися в небезпечну картину - минуле виявляється значно ближчим і загрозливішим, ніж здається. Атмосфера напружена і тривожна, з постійним відчуттям, що правда дрімає зовсім поруч і може прокинутися будь-якої миті. Розслідування рухається повільно, але впевнено, через спостереження, психологію і зіставлення дрібних невідповідностей. Персонажі поводяться природно, а страх народжується не з дії, а з усвідомлення прихованого злочину. Для мене роман цікавий тим, як Агата Крісті перетворює спокійне дослідження минулого на напружений детектив - фінал логічний, холодний і залишає відчуття остаточно розкритої таємниці.