Остап Вишня - це особливий представник української літератури, адже його творчість була дивовижним, абсолютно новим явищем у тогочасному письменницькому окрузі. Остап Вишня, він же Павло Губенко, вирішив писати твори, наповнені гумором, жартами та яскравими замальовками з буденного життя. Свої творіння автор називав усмішками, тобто невеликими творами,які здатні викликати у читача посмішку та забезпечити хороший настрій. Усмішки Остапа Вишні невеликі за розміром та завдяки легкій мові, швидко й захопливо читаються. Свого часу письменник користувався надзвичайний успіхом у звичайних громадян. Його твори друкували на перших шпальтах, а згодом видавалися чималими тиражами. Це й не дивно, оскільки на тлі тогочасних тривожних подій, населенню хотілося хоча б читати про веселощі та безтурботність. Особисто мені найбільше у збірці «Мисливські усмішки» найбільше подобаються історії про дитинство самого Вишні та інструкцію про те, як правильно ловити та варити суп із дикої качки. Загалом, усмішки - це ті твори які варто читати у будь-якому місці та віці, бо вони буквально створені для покращення настрою! Від мене однозначно 5/5. Рекомендую!

Не так багато існує книжок, читаючи які можна було б не задумуватися над значущими соціальними проблемами, не переживати вир драматичних почуттів разом з головними героями, а просто розслабитися , забути про всі свої клопоти і неприємності і насолодитися цікавим оповіданням і майстерним гумором. Оповідання Остапа Вишня відносяться саме до такої легкої і водночас із тим талановито написаної літератури, яка піднімає настрій і викликає щирий сміх. Збірка "Мисливські усмішки" включає в себе коротенькі оповідання (усмішки), у яких описуються кумедні пригоди, які траплялися з мисливцями і рибалками. Мабуть, сам Остап Вишня також захоплювався полюванням і рибалкою, адже інакше він не зміг би так талановито описати ці чоловічі захоплення. Про прості речі письменник пише з таким гумором, що посмішка просто не сходить з обличчя читача. От взяти, наприклад, усмішку "Як варити і їсти суп із дикої качки". Як кумедно автор описує процес приготування качки: "Найперше і найголовніше - обскубти качку. Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискубане пір'я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопить, і пір'я вам не заважає...І качка обскубана, і кабінет - перина..." Ну хто ще так смішно напише про звичайне обскубування качки? Звісно, що я рекомендую кожному прочитати усмішки Остапа Вишні, бо ці історії викликають сміх, а сміх, як відомо, подовжує життя.

«Мисливські усмішки» - це старі добрі історії мисливців про свої пригоди, розказані ними самими. Звичайно не обійшлося без прикрас та перебільшень, але від цього розповіді не постраждали, а стали ще цікавішими. Мисливські оповідки розповідаються у теплій, невимушеній обстановці, на природі, біля багаття, в оточенні таких самих любителів мисливських пригод та розповідей про них. Основа мисливських усмішок – це життєвий досвід Остапа Вишні. Тут є і автобіографічні історії, і розповіді друзів, і художній домисел, все це оформлене неповторним стилем автора безсмертного гумору. Цікавою особливістю оповідок, є перехід від монологу до полілогу, тобто історія будується так, щоб читач, за допомогою своєї уяви, міг уявити себе в колі мисливців, які доповнюють розповідь свого товариша. Розповіді охоплюють усі сторони буття мисливців і рибалок: від «екіпіровки мисливця» до приготування «супу із дикої качки». Привабливість «Мисливських усмішок» насамперед в тому, що на перше місце в них виходять не смішна історія, епізод або сценка з життя мисливця чи рибалки, а прекрасна українська природа, якою так захоплюється автор.