Номер місця в посадковому талоні зазвичай ніхто не запам’ятовує. Автор цієї книжки не може відвести погляд від свого.
Тут Зевс відвертається від Ахіллеса, який вмирає, і старі міфи не витримують — на їхньому місці лишаються речі, які не потребують примирення: цуценята на дитячому килимі, жовтий брезент на мокрій дорозі, зозуля, що відбиває ритм виходами 155 мм, останній ковток на двох.
Це книжка про отруєну любов, яку однаково не скасовує відстань, про дім, координати якого розмилися, про тих, хто не повернувся, і про те, чи має право на радість той, хто лишився.
