«Мікротравми. Як не дати дрібницям зруйнувати життя» - Мег Ерролл Мені подобається сама ідея цієї книги: не всі речі, які нас ранять, мають вигляд великої травми. Іноді це фраза, яку сказали колись у дитинстві. Постійне порівняння з іншими. Відчуття, що твої емоції «занадто». Звичка заслужувати любов. Стосунки, у яких начебто нічого катастрофічного не відбувається, але після них ти чомусь постійно почуваєшся недостатньо хорошою. Саме з таких маленьких, повторюваних досвідів може поступово складатися наше уявлення про себе, інших людей і про те, як «мають» виглядати стосунки. Але тут для мене є важливий нюанс. Я б не стала називати кожен неприємний досвід травмою. І взагалі слово «мікротравма» легко перетворити на чергову популярну психологічну етикетку, якою можна пояснити буквально все. Тому книгу я б читала не як збірник діагнозів: «О, у мене було це - значить, я травмована». А радше як привід помічати: - що саме мене зачіпає; - які ситуації повторюються в моєму житті; - які висновки про себе я колись зробила; - і головне - чи продовжую я жити так, ніби ці старі правила досі актуальні. Для мене цінність таких книжок саме в цьому: вони можуть допомогти поставити собі хороше запитання. «Це справді про те, що відбувається зараз, чи моя реакція має значно довшу історію?» Не все потрібно називати травмою. Але й не все, що здається «дрібницею», варто продовжувати ігнорувати. 1, мабуть, це найцікавіше, що я забрала з цієі книги.