В мене таке враження, що вампіри заполонили книжковий ринок. Вони і неймовірно багаті, вражаюче щасливі, і чарівно-симпатичні, і послужливо-милі, але так само бояться сонця і полюбляють кров. Тепер, правда, донорську, бо ж памʼятаємо - вони добрі і майже пухнасті. Як сусід нашої героїні. Ну хто не кинеться на таке привабливе оголошення: «Співоренда затишної квартири в розкішному районі Чикаго лише за 200 доларів на місяць.» Не те щоб вона дуже наївна, розуміє, що тут є якийсь підступ, але становище у Кессі складне, от вона і наважується на відчайдушний крок. А далі все (ну майже), як у казках про Попелюшку. Правда, співмешканцем вийшов не принц, а вампір (в наші дні, рахуй, одне і теж). Фредерік розумний, елегантний, красивий (хто б сумнівався), і дуже порядний. У Кессі просто не було шансів не закохатися. Ну от якось так. Без інтриг, без завмирання серця. Просто і легко. Кохання… *зітхає* Не знаю, чого я чекала від книги з такою назвою, але чомусь очікування мої не справдилися. Ще один автор (треба зробити зарубку), якого мені не варто читати. Не моє.

Це просто одне з найбільш неочікуваних відкриттів року разом з «Помічницею лиходія». Книга така тепла та затишна, що я була в повному захваті. Це не високе фентезі, з епічними баталіями, не фантастика з неймовірно складною політичною системою, а просто книга для душі та відпочинку, яка також має бути на поличках. Книга читається дуже легко, якщо чесно, він неї не хочеться відкриватися, а хочеться проковтнути її за один раз, щоб повністю насолодитися історією. Головні персонажі живі та справжні. Хоча, може не всі живі, якщо ви розумієте про що я. Кессі - не супер-пупер успішна/красива/ неймовірна/розумна….(продовжіть список епітетів шаблонними описами головних героїнь), ні, вона та, в якій легко побачити себе. Вона не невдаха, але вона дуже не впевнена в собі та своїх силах, але тим не менш, вона автентична, не живе за чужими правилами та не слідує за чужими мріями - вона створює свої. А ще вона внутрішньо росте та кріпне. Фредерік - то просто моя любов. Настільки теплий, затишний, зефірний, не побоюсь цього слова, персонаж. Тотальний грін флег, в якого неможливо не закохатися (не тому, що він неймовірно вродливий), а тому що він турботливий, глибокий та смішний. Їх любовна лінія смішна та чуттєва, сторінки перегортаються тільки так, щоб дізнатися, що ж між ними буде далі. А особливого шарму додають часом пуританські погляди Фредеріка, які були прийнятні в суспільстві століття тому. Другорядні персонажі також цікаві. А головне їх не багато, як в деяких історіях, що їх аж важко розрізняти. Вони всі на своїх місцях, всі виконують відведені їм ролі. Сюжет повністю відповідає історії. Він не головний, а чудовий фон для взаємодії головних героїв. Але мені не вистачило трохи більше відомостей про магічні здібності вампірів та їх фізіологію, а також декількох фінальних розділів про подальше життя героїв. Висновок буде короткий - я закохана в цю історію. А такого чоловіка як Фредерік потрібно в кожен дім.

Ця книжка мене відверто розчарувала. Маючи такий прикольний сюжет, вона, тим не менш, втрачає зірочки рейтингу через поганий текст. Одразу видно, що перекладачка ще новачок, бо вона грішить тим, що часто трапляється у недосвідчених перекладачів — перекладає слова, а не сенси. Так зʼявляються громіздкі малозрозумілі конструкції, які читаєш двічі, або й тричі, і все одно не розумієш, що ж там мало бути. Це можна було б виправити ґрунтовним редагуванням, але його тут теж немає. Проблема може бути в самих кадрах, але ще є імовірність, що саме видавництво довело ситуацію до такого результату. Бо коли виконавцям даються нереалістичні дедлайни, текст не вийде хорошим. Наче від одного дня затримки станеться Армагедон і світ схлопнеться. Зважаючи на те, що ця книжка є першою з трилогії, видавництву варто було приділити більше уваги якості тексту. Якби це була одиночна книжка, тоді питань було б менше. Прочитав, і забув. Але це все ж трилогія, яку, я сподіваюся, видадуть повністю і вже з достойним редагуванням