Я вже тільки в дорослому віці знайомлюсь з українською класикою. І Коцюбинський це щось. Я зараз на половині книги. Спочатку було трохи складнувато читати, бо для мене незвично така велика кількість опису природи та оточення. Але потім я звикла. І о господи, як він це смачно робить, хоч на хліб масти його речення, порівняння, метафори і тд. Просто в КОЖНОМУ реченні мистецтво його бачення світу. Природа у нього головний герой. І як він грає цим. А в творі *На острові* побачила що він і з людьми може робити цю гру. Такі тексти позбавляють меншовартості, такі генії літератури у мас є. І обкладинки в додачу гарні)