Це реальна історія, якою автор вирішив поділитися зі світом, щоб показати увесь страх, який коївся на каторгах у Франції. Анрі Шарр’єра було засуджено за довічну каторгу, але вирок йому присудили незаслужено. Адже він нічого не скоїв, а усі докази були підтасовані прокурором. Анрі крутився в досить злочинному колі, тому особливо ніхто і не розбирався. На те, щоб нарешті вийти на свободу, Анрі (він же в народі Метелик), знадобилося тринадцять років. І ці роки були насичені пригодами. Метелик ще навіть на місце каторги не прибув, а уже був націлений на втечу. І взагалі усе про що він думав, усе що він робив - було налаштоване на те, щоб організувати втечу. І він тікав декілька разів, але більшість спроб були провальними. Через що він тільки не проходив. Він відсидів у карцері, де його годували прозорим супом і не можна було ні з ким розмовляти. А сидів він там декілька років, тому фізично і психологічно-здоровим вийти з такого місця просто нереально. Але у Метелика були вірні друзі, які допомогли йому подолати цю кризу. Він відвідав острів прокажених, тіла яких розсипалися на очах. Він прожив тривалий час у поселенні індіанців і виловлював перлини з океану. Є однойменна екранізація, але вона вийшла якась дуже мила та прісна. Тому що після книги, і всього що там відбувалося, дивитися на обрізані моменти, які вихоплені з контексту досить дивно. Книга набагато сильніша та емоційніша ніж фільм.

У некоторых людей жизнь складывается так, будто бы сама судьба пишет о них книгу. История Анри Шарьера - яркий тому пример. Парень по прозвищу Мотылек - не был ангелом. Он хотел любить свою женщину, жить долго и красиво, а поскольку времена были сложные, молодой человек ступил на криминальную дорожку. Мотылек был вором, но сел он не за свое, его подставили. И тут начинается описание такой тюрьмы, по сравнению с которой знаменитый Алькатрас кажется безобидным курортом. По сути, осужденных мужчин из французских колоний обрекают на рабство до конца их дней, а дней при таких условиях содержания много быть не может. Условия просто адские. Влажный жаркий климат, насекомые-паразиты, плохое питание, антисанитария, тяжелый труд на плантациях, особая жестокость тюремщиков... Выжить в таких условиях невозможно. Любой разумный человек решил бы бежать. Но сбежать из такой тюрьмы невозможно. Как не изобретательны герои, но все их планы рушатся и становится только хуже. Эта книга написана человеком с очень большой силой духа и волей к жизни и она не может оставить никого равнодушным. Книга не для слабонервных, в ней описаны пытки и много очень тяжелых моментов и все же она пропитана духом свободы и любовью к жизни.

Метелик (тобто Анрі Шар’єр, який і веде оповідь у книзі) – шалений авантюрист, спостерігати за яким надзвичайно цікаво. Так сталося, що його було засуджено за вчинення злочину, якого він не здійснював (принаймні, так говорить він сам). Анрі переводять з однієї в’язниці в іншу. Чого б це? (Частково саркастичне використання риторичного запитання, адже він невгамовний втікач! Та це зовсім не докір, скоріше захоплення духом головного героя). Так він опиняється на зовсім іншому континенті – серед просторів Південної Америки (точніше серед просторів за гратами французького закону). Змиритися із вироком Метелик не поспішає, його запал підкріплено бажанням помсти за таку несправедливість. Тому навіть у райських умовах (до яких він дістався у ході чергової втечі – маю на увазі його перебування у поселенні індіанців, де йому вдалося не лише обжитися прихильним ставленням поселенців, але й двома дружинами – еем… то довго розповідати) йому не сиділося на місці. Найнеочікуваніше – це те, що куди б він не потрапляв, скрізь йому траплялися позитивні компаньйони, які так і допомагали йому в його звершеннях. Це водночас і надає оповіді перчинки, і дещо викликає скепсис: – «А чи могло таке трапитися із однією людиною?» – «Та з Метеликом могло трапитися що завгодно, це ж Метелик!»