Хочу попередити, що на відміну першої книги, більш пригодницької, тут майже нічого не коїться в сюжеті. Це політично-релігійний твір, що сповнений більше філософії ніж сюжету, що виливається у переживання та роздуми персонажів. Пол отримав владу політичну та релігійну, що довело до апогею паломництва прочан та велике бажання знищити нового імператора його ворогами. Джигад добігає кінця, а роздуми та дилеми Пола тільки розпочинаються і йдуть до самого кінця книги. Герберт знов розворушує теми месій, богів, долі, пророцтв та майбутнього, але вже в іншому спектрі. Окрім цього тут є тема людини, що її визначає, як вона нею може бути і як стає. А ще сила влади, редігії, зрад та постійних інтриг, що точаться у ций царині. Книга має багатошаровість, як попередня. Далеко не всім вона сподобається, проте це є місток до третьої, щоб мати більш зрозумілішу картину. Особливо добре ця книга допоможе зрозуміти якою була Алія тут і в наступній, і не тільки вона. Але ставлю 4 зірки з 5, бо мені не вистачило трохи більше дій персонажів. Одне я розумію точно: до "Дюни" ще буду повертатись, бо книги багатошарові, цікаві, і дозволяють простежити власні зміни і помічати нові деталі.

"Месія Дюни" - це друга частина епопейної розповіді "Дюна" видатного американського письменника Френка Герберта про фантастичний всесвіт. Я б зауважила, що пропустити ці романи практично неможливо, оскільки їхній дизайн одразу ж впадає в око: своєю барвистістю і, зрозуміло, загадковістю. Легендарна друга частина розповідає про здобуття влади Полом Муад'Дібом та його ясновидіння. Але не все так просто. Здобуття влади завжди має свої наслідки, і вони настали для імператора Арракіса. Друга частина, безсумнівно цікава та захоплива, але варто відзначити належне, що перша частина набагато потужніша та емоційніша. Однак, я й надалі чекатиму із нетерпінням екранізації цього чарівного науково-фантастичного роману.

Ну, що ж, друга частина не менш фантастична, ніж перша і не менш прекрасна, розмірена, захоплююча, інтригуюча, дає відповіді на запитання. На щастя, я придбала всі існуючі видання Клубу Сімейного Дозвілля в українському перекладі, але на скільки знаю їх ще має бути дві частини, окрім тих чотирьох виданих. Надзвичайно мені подобається це блакитно-сіро-чорне оформлення, ляссе, мега-круті ілюстрації, а також те якою манерою написано. Напевно, таки друга частина мені якось на фоні першої трохи програє, але не сильно. Хоча декому навпаки друга крутіша, то залежно як з якого боку подивитися. Цікаво вже що ж там далі. Автор так вміє майстерно закручувати сюжет, що в кожному розділі не знаєш чого очікувати, але одночасно це гармонійно, хоч і трохи дивно. Зрештою вся книжка для мене, не звикшої до фантастики читалася з певними змішаними почуттями, але тим не менше - сподобалась. Щиро рекомендую тим, хто прочитав першу, обов'язково беріться за другу! Тим, хто не читав Дюни, то час надолужити! І тим, хто не читав фантастики - це чудова нагода почати!