Для деяких книг потрібно писати окремі інструкції з експлуатації, такі собі путівники, інакше можна взагалі нічого не зрозуміти, загубитись, втратити інтерес. "Мерсьє та Кам'є"саме така книга. Семюел Беккет - письменник, поет, драматург, той, що відкрив світу театр абсурду. Дублінець, який вирішив в якийсь момент писати французькою. Дружив з Джойсом, і мало не став йому зятем, а коли не став - плідне спілкування припинилось (а Джойс сприймав Беккета як учня і послідовника). Беккет обрав свій шлях в літературі, і досить вдало - нобелівський лауреат, як-ніяк. "Мерсьє та Кам'є" став знаковим твором, з якого почалось становлення Беккета як майстра абсурду. Історія двох старих друзів, які вирішили відправитись у подорож, і майже весь час провели в одному місті (прямо не сказано, але це Дублін). Відсутність логіки у діалогах, діях і бездіяльності. А ще текст можна розібрати на цитати і сприймати окремо, без контексту, бо в контексті вони будуть виглядати випадково і незумисно. " - Чим ми завинили перед Богом? - сказав він. - Заперечили його, - сказав Кам'є. - Тільки не кажи , що він аж настільки злопам'ятний, - сказав Мерсьє" #yakaboobingoautumn #yakaboobingoautumn_23

Ця невеличка розповідь про двох стариганів припаде до душі усім поціновувачам незвичайної, химерної літератури, а надто любителям творчості прогресивного і неординарного ірландця Семюеля Беккета. На сторінках книги розгортаються небувалі пригоди двох трухлявих людей - Мерсьє і Кам'є, а найцікавішим є те, що вони ж навіть з дому не виходили, - Беккет неодноразово наголошує на тому, що їхні пригоди - нематеріальні, породжені уявою героїв, чи то від нудьги незмірної у житті, чи то від бажання втекти від самого життя і себе. Спершу герої не можуть знайти одне одного : вони приходять у назначене місце у назначений час, проте не можуть зустрітись, бо комусь з них неодмінно кортить розімнятись чи прогулятись і, довго блукаючи, вони нарешті знаходяться і розпочинають свою подорож. На шляху їм трапляються різні люди : від невідомого перехожого до галасливих дітей, які називають Мерсьє своїм батечком. Мерсьє і Кам'є - нерозлучні, нездатні існувати один без одного. Вони вирушають у інше місто, бо відчувають потребу у цьому, але, вирушивши, відразу хочуть повернутися. Вони гублять свої речі, намагаються їх знайти, знаходять, щоб знову їх позбутися. Вони показують нам незмірний абсурд людського життя: вигадані необхідності та непотрібні бажання, прив'язаність до непотребу та нарешті неможливість взаєморозуміння між людьми - одна з найулюбленіших проблем у Беккета. Спостерігаючи за "пригодами" Мерсьє - сухого та довгого капризного стариганя, та Кам'є - товстенького коротуна, який бавиться з Мерсьє, як з малою дитиною, та потурає усім примхам, я й гадки не мала, що вони можуть розлучитися, але... А втім, ви й самі побачите! Приємного читання!