Іноді я вибираю книги за обкладинкою. Побачивши цю хитру мордочку, з веселими живими оченятами, які всміхаються з-під біленьких брів, схожих на ромашки, я не встояла... Я ще не знала, про що ця книга, але вже дуже її хотіла ;) Ці неймовірні ілюстраціі мене причарували. І навіть дізнавшись, що книга не зовсім підходить по віковим рекомендаціям моїм діткам, точніше зовсім не підходить, все-одно придбала. (Рекомендований вік 4+). Це збірка невеличких оповідань, на 1-2 сторінки, які знайомлять читача зі службовою собакою Ладою. Вона такий собі соціальний працівник, який допомагає людям із фізичними вадами та тим, хто має особливі потреби. У мене склалось враження, що спочатку були створені малюнки, а вже під них написаний текст. Настільки емоційно вдало вони доповнюють те, що залишилось недосказане, десь між рядками... Ця книга душевна і трепетна, а ще трошки сумна. Вона розчулила старшу донечку (9 років) до сліз. Менша, 2-річка, ще не розуміє тексту та й не слухає такого об'єму, але вона просто залипає над малюнками. До речі, на жодному малюнку немає облич людей, лише ноги, взуття, руки, проте є мордочки тварин. А ще ця книга не повчає, а запрошує до діалогу прямо з обкладинки: "Мене звати Лада. А тебе?" І одразу лунають дитячі голоси...