Обожнюю цю книжечку, все читання не сходила усмішка з обличчя! Вона трохи «з привітом», як і всі персонажі цієї історії. Тут не варто шукати логіки чи реалістичності (для тих, хто полюбляє закидати «не вірю» книжкам). Головна тема, дорослішання чи не дорослішання… («Вона ще не була дитиною, адже її ще не любили») Браво за такий шикарний авторський дебют!

Книга чудова для книжкових клубів, ми її обговорювали дві години, і ще б говорили. Тут є і не долюблені діти, інцест, божевілля, прийняття себе,зростання , пошук свого дома і багато всього іншого.

✨Єлизавета Бурштин «Мене звати Дуся» від видавництва Лабораторія. ✨У Дусі були чорні руки, біла корова, плюшевий дракон і велике бажання, щоб хтось її любив. Вона не памʼятає, хто її сімʼя та де вона жила. Але памʼятає зарах дому та сливу, яка росла поруч з будинком. Важко сказати, про що ця книга. Вона про любов і про її відсутність. Про те, що всі йдуть і залишають тебе на самоті. Про те, що людині потрібна людина. Дуся могла злити воду сама, це просто був маленький шанс, що мама трошки побуде поруч і трошки полюбить, бо вона майже завжди була зайнята, як і її руки, і приходила тільки тоді, коли в ній була термінова потреба. Любов не є терміновою потребою, любов може почекати. Ця книга про самотність і про дітей, які ростуть у сімʼях без любові. Ця книга про все і її опис неможливо втиснути у рамки слів та речень. Її потрібно відчути і прожити. Потрібно поблукати з Дусею за руку по вулицям села. Погладити корову, посидіти на сонці з Бабою та зʼїсти хліб з сіллю й помідорами. Там було мало ознак дитинства — може, тому, що діти, народжені в сім’ях без любові, одразу народжуються дорослими, із серйозними обличчями на фотографіях і вмінням варити собі обід у п’ять років. Мама била всіх і завжди виправдовувалася, що то від безсилля. Дивно, звідки у безсилих так багато фізичної сили? ✨Це невимовно гарний текст. Він — немов ковдра, огортає тебе з усіх сторін і не відпускає. Ця метафоричність, образність, іронія, запахи осінніх слив та бринзи — воно все неначе оживає. Я була впевнена, що ця книга мені сподобається і тут інтуїція не підвела. Це саме той болючий затишок, який я так люблю в літературі. Єдиний момент, який мені здався зайвим — це секс. Настільки він мені контрастував з усією книгою (ні, там нема детальних описів, але там можна зрозуміти, що відбувається). Тому я волію робити вигляд, що цього моменту в книзі не було. Чужий біль інколи легше побачити, ніж свій власний, бо всередину себе важко дивитися: там темно й страшно. ✨Якщо у нас з вами схожі смаки на книги — беріть, вона вам в серденько точно западе.