Серед книгоманів прийнято вважати, що книга завжди краща за фільм, переглянувши серіал, знятий по мотивам роману Н. Гурницької, була приємно заінтригована і від книги очікувала ефекта "Вау", нажаль, його не було. Примітивний "бульварний роман". Від інших, відрізняється хіба що своїм українським походженням. 1. Коли мене запитують "про що вона", відповісти складно, оскільки книга позбавлена глибини, вона надто прісна. Це не той випадок, коли ти насолоджуєшся читанням, а після - ще довго відчуваєш приємний післясмак. 2. У книзі автор зібрала цілий букет пікантних тем, щоб бодай щось з цього всього привабило читача. (Велика різниця у віці, заборонене кохання, доволі відверті еротичні сцени,повстання, вагітність і смерть дружини головного героя і врешті смерть самого героя) 3. Відсутня атмосфера (Недостатньо використати в книзі красиві назви міст, їх потрібно описати, зробити одним цілим з героями та їх долею) 4. Герої - дуже мінливі, автор намагалась натякнути на характер, але це завершилось просто якимись доволі туманними реченнями. Анна спочатку світу білого боїться, але втім якимось чином напівроздягнених коханців побачили сусіди, коли Анеля народжувала(одразу декілька суперечностей, відкриваючи двері за правилами тодішнього часу, Анна мала б бодай накинути халат, і яким чином, якщо кохалися вони у спальні, у настіж відчинені двері усю картину побачили сусіди?) потім, майже одразу по переїзді до Адама вони починають, якщо не афішувати стосунки то точно їх не приховують, це якраз і є скандальною поведінкою, але автор усе залагодив, обійшовшись декількоми осудливими поглядами від прислуги та декількох сусудів, таке відчуття, що Адам мав далеко не високе положення в суспільстві, судячи з книги увесь він був заайнятий лише справами і коханням, це просто смішно, оскільки у нього мало б бути своє оточення, друзі, захоплення і т.д, а читаючи роман, складається враження, що він настільки був недалекою особою, що все що він міг, це жити на дві сім'ї, і то не дуже добре) Жодного оточення окрім його дружини, коханки і сестри ми не бачимо протягом усієї книги, на початку згадується дядько, потім, чоловік Терези, який невідомим чином десь розчинився і жодної участі в подальших подіях не брав) 5. Відсутність усякої лоніки, автор суперечить сама ж собі, спочатку запевняє що Войцех на дух не переносить Анну, потім у наступному абзаці він вже покращує свою поведінку, а далі так взагалі перед нами постає вже не бешкетником, а на рідкість чуйним. Не зрозуміло навіщо автор згадала про листи якогось коханця до Анелі, жодної думки, в цьому не вловила, і що саме автор хотіла донести, лишається загадкою) 6. Пів-книги Анна прагне усамітнення, проте вийшовши заміж, їй одразу кортить кокетувати на балах, і дефілювати в нових сукнях. 7. Роль брата Анни у книзі теж незрозуміла, його персонаж настільки погано опрацьований, що постає питання "навіщо він взагалі" 8. Також, автор не розібравшись в медичних діагнозах, наділила Адама серцевою хворобою, яка не виявлялась ніяким чином, як в проявах поганого настрою. Адам і Анна мають частий і хороший секс і при цьому Адам має проблеми з серцем, які ніяк не видають себе в години збудження. Врешті, автор не зміг придумати гарнішого підсумку, як смерть Адама. Одним словом: ця книга - це суцільна каша, основна думка якої до кінця лишається таємницею

Саме з цієї книжки почалося моє знайомство з сучасною українською літературою. Любов до неї продовжилася, але з авторкою чомусь наші шляхи розійшлися. Продовження роману я вже не читала, чомусь кінцівка "кардамону" здалася логічною. А ще з цього роману почалася моя любов до кави з кардамоном, назва роману робить його теплим та затишним із самого початку. Дуже сподобалися описи старого Львову - яскраво та атмосферного. Але доля головної героїні Анни зовсім не затишна та тепла. Її любові до жонатого чоловіка, який був старшим та заможнішим, я взагалі не зрозуміла. Дуже сумне якесь кохання вийшло.. не для мене таке. Кого вона в ньому хотіла знайти? Захисника, батька, ніжного та відданого коханця? А може квиток до кращого життя? Красивий роман, але для мене чомусь сумний. Як кава з кардамоном - так, саме так.

Спочатку коли почала тільки читати. Було не дуже цікаво. Звичайна історія.... Ще зовсім юна дівчина і дорослий чоловік. Але згодом, коли авторка описує Адама як такого сильного чоловіка, який все вирішує. Та його почуття до Анни - це щось неймовірне. Вони дуже ніжні та справжні. В житті таке буває рідко. Також, за допомогою авторки можна заглибитися в атмосферу Львова в XIX столітті. Про проблеми того часу, про манери поводження та стиль одягу. Це щось зовсім інше порівняно з сьогоденням. Як на мене це дуже цікаво. Найбільше запам'яталась цитата :" Ревнощі до кохання - це як заборона чи ймовірність втрати, - щось на кшталт кардамону до кави. Гостріший смак, п'янкіший аромат, і коли звикаєш, важко зректися." Дуже гарне та влучне порівняння. Отже, в підсумок хочу сказати, що це варте до читання. Але будьте готові, що книга викликає багато емоції. Я навіть плакала над кінцівкою. Хоча це було очікувано з такою різницею у віці... Тож, я заказала вже другу частину книги і з нетерпінням чекаю екранізації.