Історичний роман - це особливий жанр літератури.Особливо для мене історичний роман насамперед це - правдивість і відвертість того що відбувалося в минулому.І якщо це все подано чудовою літературною мовою, то це справжній шедевр.Одним із таких творів я вважаю роман Віктора Вальда(або хто не знає - Віктора Михайлова) "Меч Сагайдачного". Це не перше моє знайомство з творчістю даного автора.Минулого року я прочитав роман "Останній бій Урус-шайтана", який справив на мене не ліпше враження ніж роман "Меч Сагайдачного". Українська історія багата на події і історичні постаті.Було багато сумного, було величного,але особливо слід відзначити епоху козацтва.Козацтво - це окрема сторінка української історії,над якою будуть працювати не одне покоління вчених,істориків,і в тому числі письменників. Віктор Вальд запропонував нам,читачам свою історію, яка починається з битви під Хотинським замком.На знак доблесті і пошани козацтва гетьман Сагайдачний отримав з рук польського королевича Владислава особливий меч.Цей меч став своєрідним символом на відродження козацької свободи й вільності,про яку мріяли козаки все своє існування.І ось цей символ викрадено.Для повернення реліквія до справи взявся ще зовсім юний Іван Сірко-ще один символ свободи нашого народу.Сірко вирушає в небезпечну пригоду і в кінці кінців потрапляє аж до самого Стамбулу. Нема сенсу переказувати сюжет роману.Цей роман-особливий і ні схожий ні з чим.Це досить цікава пригода, з характерними персонажами які запам"ятовуються надовго-як головні,так і другорядні.В ньому переплітається українська міфологія,українські звичаї,сюжети українських казок,і насамперед українських пісень.Мова автора справжня пісня,справжнє художнє полотно-різнобарвне і колоритне.В ньому ми можемо відкрити для себе нові грані подій того часу.Чого тільки варте показ життя чумаків.Я для себе відкрив багато нового і це все завдячуючи роману "Меч Сагайдачного". Роман сподобався насиченою українською мовою, прихованим змістом поданого сюжету.Я вважаю що "Меч Сагайдачного" як і роман "Останній бій Урус-шайтана" можна сміливо ставити в один ряд з творами неперевершеного Володимира Малика.Дану книгу рекомендую всім поцінувачам справжньої історичної літератури. Моя оцінка-тверда "п"ятірка" і з великим нетерпінням буду чекати нових книг від Віктора Вальда.

Дуже крута книга. Це друга книга Віктора Вальда яку я прочитав. І читав я її саме тому, що "Останній бій Крус Гайтана" мене приємно вразив. Цього разу теж не розчарувався. Автор підтвердив свій статус в моїх очах як майстра історичного роману. Про великого козацького отамана Івана Сірка написано багато книг. Та саме в цій він постає перед читачем в незвичному вигляді. Тут він не поважний мудрий отаман, на плечах якого великий політичний тягар, а молодий характерник, що починає свій шлях видатного воїна. В даному творі Сірко продуианий авантюрист, якому вдається залізти в саме серце ворожої країни задля виконання даної ним обіцянки покійному гетьману. Події мають широкий географічний та національний розмах. Протягом всього довгого і нелегкого шляху, молодого обдарованого козака супроводжують люди різних соціальних та національних прошарків. Тут тобі і козаки, і шинкарі-євреї, і поляки, і чумаки, і звичайні люди, і навіть сам Богдан Хмельницький, якого, до речі, теж висвітлено в незвичному для читацького ока світлі.

Это второй исторический роман о казаках, написанный Виктором Вальдом! Первый роман «Последний бой Урус-шайтана» произвел фурор, практически стал бестселлером по продажам в Украине, и писатель, возможно, не стал менять коней на переправе, решил продолжить «казаческую» тематику и в этом предлагаемом романе. Оба романа несколько связаны между собой, так как главным героем в них выступает украинское казачество в целом и кошевой Запорожской Сечи Иван Сирко, в частности. Честно, признаюсь, этот роман нисколько не разочаровал, после него сформировалась целостная картина жизни казаков в Украине ХVll века, автор много внимания уделяет возникновению казачества, низового и реестрового, описывает религиозный гнет украинских крестьян в Речи Посполитой, подробно описывает процесс восстановления православной иерархии в 1621 году и плавно нас подводит к главной сюжетной линии повествования-Хотинской битве против турков, смерти казацкого кошевого атамана Сагайдачного и поиска утраченной реликвии- немецкого меча, который был подарен польским королевичем Владиславом в награду за проявленную доблесть. После смерти Сагайдачного меч волшебным образом исчезает, и тут начинается поистине детективная история: кому он понадобился и с какой целью? На поиски отправляются разведчики польского комиссара Якуба Собесского и казаки... Кому улыбнется удача? Читайте роман и Вы не будете разочарованы. Кстати, в поисках утраченной реликвии немаловажную роль сыграет и наш главный герой-Иван Сирко. Роман напоминает хороший исторический экшн с детективными нотками. Читайте, советую!!!