Маша, або Постфашизм
Бумажная книга | Код товара 621997
Yakaboo 4.5/5
Автор
Ярослав Мельник
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
288
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60x84/16 (145х200 мм)
Переплет
Твердый

Все о книге Маша, або Постфашизм

Четверте тисячоліття. Журналіст «Голосу Рейху» несподівано закохується в самку стора - одну з істот, які мають людське тіло, але яких не вважають за людей - і стає на шлях боротьби за право сторів називатися людьми. Але чи вдасться герою і його соратникам врятуватися від постфашистів? Вони втікають від переслідування в гори, де на них чекають страшні та романтичні пригоди і вічна туга за людською рівністю та свободою.

В гостросюжетному футуристичному романі відомого українського письменника стрімка інтрига й вражаючі сцени поєднані з боротьбою ідей та сильним гуманістичним пафосом. Це перший в Україні інтелектуальний трилер про витоки людської жорстокості.

Характеристики
Автор
Ярослав Мельник
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
288
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60x84/16 (145х200 мм)
Переплет
Твердый
Рецензии
  •  
    Фізіологія та філософія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Якби хтось попросив мене переказати роман Ярослава Мельника у двох словах, це були б «фізіологія і філософія» – причому від обох проявів зрештою нудить однаково. «Маша… » – це книжка не для слабких духом.

    Отже, маятник хитнувся в інший бік: перенасичені політкоректністю та ліберальними цінностями люди вирішують передати повну і беззаперечну владу над собою та своїм майбутнім (і тим самим, очевидно, зняти з себе усю відповідальність) тим, хто зможе дати цьому раду. Такими ефективними управлінцями виявляються «фашисти третьої хвилі»: вони пропонують прості відповіді на складні запитання, вибудовують сферичний соціалізм в окремо взятому Рейху і зрештою позбавляють своїх громадян будь-якого соціально-економічного дискомфорту. Ідилічність картини, щоправда, затьмарюється, коли виявляється, що свійська худоба, яку вирощують, доять та споживають у їжу жителі цієї утопії, – ніщо інше, як трохи здичавілі люди.

    Якщо вам вдасться перебороти огиду і прочитати перші кількадесят сторінок (де, власне, в деталях описуються процеси доїння, відрізання голів, розбирання нутрощів і таке інше), на вас очікує розроблене ідеологами постфашизму багатослівне пояснення єдиноправильності такої поведінки. Можливо, якоїсь миті ви навіть погодитеся з аргументами неогуманістів, і вже наступної – вас нудитиме від усвідомлення цього.

    Водночас, очевидно, що Мельник не ставить собі за мету провокацію заради провокації. Шокуючі ідеї та натуралістичні сцени радше покликані дослідити одне з одвічних питань: де проходить межа між людиною і твариною? Вибудовуючи сюжет, автор втягує головного героя (а разом з ним і читача) у важкий процес переосмислення себе як свідомої істоти через призму тваринного – наприклад, сексуального потягу або прагнення до домінування та насильства (як фізичного, так і морального).

    Очевидно, що відповіді, вистраждані у ході цієї подорожі, далеко не завжди будуть зручними.
  •  
    "Вони вважали їх звичайними тваринами." 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я в ужасе и в восторге от этой книги.

    Один из вариантов истории, в которой победил фашизм и спустя 2000 лет на всей земле воцарился "постфашизм" или "постгуманизм". Представьте себе, что большую часть людей планомерно превращали в животных, которым неведома культура и язык. Их называют сторами, обращаются как с животными и, как животных, едят. Ярославу Мельнику удалось заставить меня поверить в то, что в какой-то альтернативной реальности - это и есть жизнь. Это настоящее. Это может/могло случиться.

    В романе описывается период, когда часть общества стала задаваться вопросами: "А что если это неправильно? А что если мы все каннибалы?". Но особый интерес, на мой взгляд, еще вызывают мысли людей/партии, которые защищают старый уклад жизни. Ведь и правда быть революционером/борцом за справедливость сложно в обществе, которое ты опережаешь в мыслях, и просто для себя самого - это ведь единственно правильный для тебя ход жизни. А как быть тем простым людям, которые привыкли жить в "старом обществе"?

    Оформлению книги я готова петь отдельные дифирамбы: черные листы, шрифт, газетные статьи... - все было в тему и радовало мой глаз.
Купить - Маша, або Постфашизм
Маша, або Постфашизм
60 грн
Есть в наличии
 

Рецензии Маша, або Постфашизм

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Фізіологія та філософія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Якби хтось попросив мене переказати роман Ярослава Мельника у двох словах, це були б «фізіологія і філософія» – причому від обох проявів зрештою нудить однаково. «Маша… » – це книжка не для слабких духом.

    Отже, маятник хитнувся в інший бік: перенасичені політкоректністю та ліберальними цінностями люди вирішують передати повну і беззаперечну владу над собою та своїм майбутнім (і тим самим, очевидно, зняти з себе усю відповідальність) тим, хто зможе дати цьому раду. Такими ефективними управлінцями виявляються «фашисти третьої хвилі»: вони пропонують прості відповіді на складні запитання, вибудовують сферичний соціалізм в окремо взятому Рейху і зрештою позбавляють своїх громадян будь-якого соціально-економічного дискомфорту. Ідилічність картини, щоправда, затьмарюється, коли виявляється, що свійська худоба, яку вирощують, доять та споживають у їжу жителі цієї утопії, – ніщо інше, як трохи здичавілі люди.

    Якщо вам вдасться перебороти огиду і прочитати перші кількадесят сторінок (де, власне, в деталях описуються процеси доїння, відрізання голів, розбирання нутрощів і таке інше), на вас очікує розроблене ідеологами постфашизму багатослівне пояснення єдиноправильності такої поведінки. Можливо, якоїсь миті ви навіть погодитеся з аргументами неогуманістів, і вже наступної – вас нудитиме від усвідомлення цього.

    Водночас, очевидно, що Мельник не ставить собі за мету провокацію заради провокації. Шокуючі ідеї та натуралістичні сцени радше покликані дослідити одне з одвічних питань: де проходить межа між людиною і твариною? Вибудовуючи сюжет, автор втягує головного героя (а разом з ним і читача) у важкий процес переосмислення себе як свідомої істоти через призму тваринного – наприклад, сексуального потягу або прагнення до домінування та насильства (як фізичного, так і морального).

    Очевидно, що відповіді, вистраждані у ході цієї подорожі, далеко не завжди будуть зручними.
  •  
    "Вони вважали їх звичайними тваринами." 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я в ужасе и в восторге от этой книги.

    Один из вариантов истории, в которой победил фашизм и спустя 2000 лет на всей земле воцарился "постфашизм" или "постгуманизм". Представьте себе, что большую часть людей планомерно превращали в животных, которым неведома культура и язык. Их называют сторами, обращаются как с животными и, как животных, едят. Ярославу Мельнику удалось заставить меня поверить в то, что в какой-то альтернативной реальности - это и есть жизнь. Это настоящее. Это может/могло случиться.

    В романе описывается период, когда часть общества стала задаваться вопросами: "А что если это неправильно? А что если мы все каннибалы?". Но особый интерес, на мой взгляд, еще вызывают мысли людей/партии, которые защищают старый уклад жизни. Ведь и правда быть революционером/борцом за справедливость сложно в обществе, которое ты опережаешь в мыслях, и просто для себя самого - это ведь единственно правильный для тебя ход жизни. А как быть тем простым людям, которые привыкли жить в "старом обществе"?

    Оформлению книги я готова петь отдельные дифирамбы: черные листы, шрифт, газетные статьи... - все было в тему и радовало мой глаз.
  •  
    Коли оформлення краще за зміст 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Здається це той випадок, коли спочатку ти працюєш на заліковку, а потім заліковка на тебе. Здобувши славу на романі "Далекий простір" можна далі посереднє випускати... Бо, як на мене, таке воно і є. Поцікавившись біографією автора я здивувався скільки йому років. Здивувався через те, що така зріла людина описує так посередньо зрілі сцени і так недбало прописує героїв. Піар всьому виною. Це саме той випадок.

    Я люблю антиутопії і був в передчутті української антиутопії. На превеликий жаль - розчарування. Заяложену українську тему фашизму можна було розвинути значно цікавіше. А тут: вища раса - "люди", нижча раса - "стори". Читачам з багатою уявою краще не читати. Бо картини вимальовуються досить огидні. Розчленування людей, тобто сторів, поїдання вушок, пиття крові і т.д і т.п. Мене протягом всієї книги не полишало бажання її закинути, та все ж сподівався на якусь інтригу, на якусь цікаву зав'язку. Та все буденно. Життя в селі, ферми людей яких ріжуть як так і треба. Наче б то не вистачає тварин. До речі - де тварини? Чому на перший план вийшли люди-стори? Смачніші? ГИДОТА!!! Потім історія кохання власника і рабині, власника і тварини, власника і людини. Чи то скотолозтво, чи романтичне кохання. Розумійте як хочете. Як на мене - трохи хвора уява.

    Коли то все читаєш, про випорожнення, багно, злягання, якісь невмілі порнографічні сцени - стає зрозумілим чому стоїть штамп - 18+.
    Що можна виділити з плюсів - то це тільки оформлення. Воно таке чудове, але заради оформлення я її не залишатиму в бібліотеці.
    Покладав надії, гадав буду і далі знайомитись з книгами автора, а тепер задумався чи варто.
    Неоднозначна книга яка викликає емоції. Дарма, що погані...
  •  
    Стори... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Вашій увазі лауреат премії Книга року за версією BBC-2016, і, на мою думку, саме ця книга мала стати переможцем. Маємо черговий шедевр сучасної української літератури, який є підтвердженням того, що наша література рухається в правильному напрямку. Почнемо з якості книги, в цьому аспекті Старий лев не підкачав і створив черговий якісний продукт, який приємно взяти в руки і поринути в нього з головою. Сторінки біліші білого, з невеличкими ілюстраціями, текст сприймається легко. Тепер про сюжет. За жанром маємо антиутопію вітчизняного зразка, яка в своїй ідейності не програє Орвелу чи Хакслі. Отже, дія відбувається в далеких 3000-х роках. В світі панує рейх, держав не існує, є лише рейх, який охоплює весь світ і ніхто не знає його кордонів. Головна ідея книги полягає в сторах, це людиноподібні тварини, які як худоба живуть в хлівах, люди ж експлуатують їх працю, використовують їх продукти, і власне м'ясо. Ні в кого з громадян не виникає думки про те, що стори дуже схожі на людей, і коли помити їх і одягнути, то немає жодної різниці ззовні між стором і людиною. Але подібна думка прокрадається в голову головного героя книги. Він має дружину, дітей, працює репортером і пише статті на замовлення. Також в його господарстві є кілька сторів, серед яких стор Маша. Пишногруда самка, молода і ось ось дозріє для потомства. Проте зустріч героя з товаришем докорінно змінює хід його думок. Ідея про те, що стори - це теж люди, набуває розголосу в суспільстві, створюються об'єднання, які відстоюють права сторів. На зустрічі такого згодом побуває і наш герой. І накінець фінал, за ланцюжком певних подій наш герой тікає з Машею в гори, де має бути табір так званого руху опору. Їм доводиться балансувати на межі смерті, пройти через холод і голод, але не здаючись герой вчить Машу розмовляти і звичайним людським речам, такі як особиста гігієна і так далі. Отже фінал, вони таки дістаються табору і там вже встановлено випадки, що сторів навчили розмовляти і що це дійсно люди, проте це не кінцівка. З власних міркувань я не буду, так би мовити, спойлерити, бо саме кінцівка здивує читача найбільше. Раджу спробувати. Книга про любов і людяність, хоча сам автор казав, що вона зовсім не про любов, але я почерпнув з неї саме такі ідеї. Гарного читання.
  •  
    Від українського автора я такого не очікувала! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга мене зацікавила дуже своїм оформленням, а пізніше і анотацією, тому я вирішила її придбати. Отож, я почала читати і то були просто моменти насолоди. Супер-мега крутої насолоди. З перших сторінок я поринула в історію з головою. Книга не відпускала. Стиль написання автора приємний для читання. Герої, сюжет - це прото супер. Також сподобалося читати відривки з газет, вони заставляли задумуватися.
    Події відбуваються в четвертому тисячолітті. Люди розводять сторів - істот, які зовні дуже схожі на людей, але всередині вони тварини. І ось чоловік, який все своє життя заколював сторів, та й його предки це також робили, починає жаліти їх. Він все більше і більше проводить час із самкою сторів - Машою. Чоловікові поступово стає зрозуміло життя цих істот, їхні почуття, переживання. Наш головний герой працює журналістом у газеті ''Голос Рейха'', і одного разу йому пропонують вступити у спілку борців за свободу сторам. Звісно він погоджується. Далі на наших героїв чекають справжні випробування та щастя.
    На книзі присутня позначка 18+, дійсно позначка стоїть не просто так.
    Рекомендую читати книгу любителям наукової фантастики.
  •  
    Нарешті вітчизняна антиутопія 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Далеке майбутнє, на зміну фашизму, який переміг у Другій світовій, прийшов постфашизм. Люди користуються працею і вживають в їжу так званих сторів – істот, які зовнішньо нічим не відрізняються від людей, але є тваринами. Однак партія консервативних гуманістів починає поширювати ідею, що стори – це такі ж люди, просто з самого народження їх поміщають в погані умови і не дають розвинутись особистості.

    Антиутопії – один з моїх улюблених жанрів в літературі, тому я ані хвилини не сумнівалась, коли вийшла книга Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм». Головний герой роману, журналіст і за сумісництвом професіональний різник Дмитро, починає пильніше приглядатись до сторів і помічати в них риси, характерні для людей. Коли над гуманістами, в газеті яких Дмитро працює, починає нависати загроза з боку влади, він бере Машу – стору, яка завжди поводилась нетипово для тварини, і тікає у табір партії. Попереду у них – довга дорога і купа випробувань. І ще невідомо, куди в результаті вони прийдуть.

    Перша частина книга – справжній шок: докладні описи забою сторів та їхньої розділки нагадують сцени жорстокого вбивства. Але, якщо задуматись, хіба не так само ми поводимось з тваринами? Трохи розчарувала друга частина роману, адже напружений до цього сюжет здувся наче повітряна кулька, яку проштрикнули голкою. Але загалом дуже непогано.
  •  
    18+
    Якось в інстаграмі наткнулась на цікавий літературний тег, де одне питання звучало щось на кшталт, яку книгу Ви б порадили прочитати ,,королю жахів" - Стівену Кінгу. Одна дописувачка написала, що ,,Маша, або постфашизм", мовляв, було б класно почути його думку про цей роман. Хм, заінтригована, я й собі вирішила прочитати цю книжку!

    Автор - письменник Ярослав Мельник - спочатку написав і видав її у Литві литовською, а вже згодом - в Україні українською. Що там, що в нас даний інтелектуальний трилер викликав фурор, його навіть нарекли провокативним, до того ж читати його можна лише після досягнення повноліття. А все це через те, що автор вдається до виняткового натуралізму, впереміш із вигаданою (?) пропагандою та ,,філософією". Таке чтиво можна порівняти з оксюмороном: прекрасне до огидності. Відразливим, слабкодухим та вагітним жінкам - суворо протипоказано.

    Ця українська антиутопія запрошує читача у четверте тисячоліття, в еру панування Третього Рейху - в час так званого постфашизму: ідеальний суспільний устрій, без найманої праці та рабства. Живи і ликуй! Усю чорну роботу виконують стори. Їх вирощують, доять, відгодовують, експлуатують та вирізають як домашню худобу. Все б нічого, якби ці стори не були... здичавілими людьми! Уявляєте??? І от один чоловік, журналіст газети ,,Голос Третього Рейху", починає виявляти жалість, а згодом і сильніші почуття до самки стора - Маші... Він зауважує у ній проблиски інтелекту, що заставляє його задуматись над тим, чи насправді є такою правильною та непохитною ідеологія, яку всі сповідують?!
  •  
    Антиутопия по-украински
    Романы-антиутопии всегда были моим любимым жанром в литературе. Я перечитала, наверно, все возможные антиутопии иностранных авторов, поэтому очень обрадовалась, когда узнала, что выходит роман в этом жанре от отечественного писателя – Ярослава Мельника. «Маша, или Постфашизм» - это хорошо скроенная история о далеком будущем, в котором победил фашизм, который за столетия трансформировался в постфашизм. За это время была выведена особая порода животных, которые в том обществе стали основным источником мяса и рабочей силы. И все бы ничего, если бы внешне эти создания – сторы – хотя бы чем-то отличались от людей.

    Главный герой произведения – журналист и по совместительству профессиональный резник. Он давно замечал за одной из своих стор – Машей – поведение, так похожее на человеческое. Поэтому когда в обществе заговорят о том, что сторы – это те же люди, просто им не дали развиться, он начнет тщательнее присматриваться к этим существам. Первая часть романа показалась мне практически идеальной и очень впечатляющей, вторая ей несколько уступает. Но все равно это прорыв в украинской литературе!
  •  
    Моторошна казка для дорослих
    В якомусь сенсі, цей роман можна назвати найкращою книгою для Хелловіну. Казка для дорослих, яка легко могла стати реальністю.

    Отже, далеке майбутнє, Третій Рейх, постфашистське суспільство, людина - найвища цінність. Ніхто не має життєвої необхідності працювати, і може робити це в своє задоволення, адже всю брудну роботу виконують домашні тварини. Людиноподібні тварини. Ні в якому разі не "люди", бо це ж, якщо подавати реальність під таким словесним оформленням, то голова обертом піде.

    Що робить людину людиною? Що треба зробити, щоб населення не замислювалось про те, що вживає в їжу м'ясо істот, які фізіологічно подібні до них.

    Якщо відкинути в бік усю епатажну частину книги (побутовий канібалізм з перших сторінок), то я б сказала, що ця книга про те, як змусити початково хороших людей чинити зло. Не задавати зайвих питань, провести глибоку прірву між поняттями "людина" та "інші", створити іллюзію свободи і рівності.

    Насправді, я очікувала, що книга буде важчою для читання. Десь в середині, навіть запідозрила, що книга - неочевидна агітка веганів (класичний приклад "а от якби не ми курей, а вони нас" занадто дитячий і не б'є по нервах через абсурдність початкових умов). Краса і цінність книги не в сюжетній лінії головного героя та його забороненого кохання до людоподібної істоти, а у вкрапленнях газетних статей. Звісно, це не та книга, яку б радила прочитати кожному.

    Варто пам'ятати, що кожен раз, коли ви зверхньо проводите межу між собою і кимось, у вашому розумінні, нижчим, недостатньо розвиненим інтелектуально чи морально, ви стаєте на дуже слизький шлях. Питання, чи ви здатні зробити наступний крок, як колись його зробили початково хороші і порядні німці у минулому столітті.
  •  
    Сучасна українська література світового рівня!
    Ярослав Мельник став моїм улюбленцем ще після прочитання його іншої антиутопії «Далекий простір».
    Як на мене, це – сучасна українська література світового рівня!!! Рекомендую всім!

    3897 рік… Цивілізація постфашизму…
    Людство ніби перемогло фашизм 1945 року. Але черговий його сплеск був 2026 року і його подолати вже було важче…
    А наприкінці 2080-х людство чекало «санітарів». Бо всім була зрозуміла безперспективність цивілізації, де вже давно не було свіжих ідей, де був багаторічний застій суспільного життя, де панувало обжирання за ресторанними столами і злягання на вулицях…
    Тому фашистам з третьої спроби в 2098 році вдалося здійснити свій задум, і їхня перемога стала ковтком свіжого повітря…
    За століття панування фашистської цивілізації виник новий вид істот – стори. Це – істоти в людському тілі, але які не вважаються людьми. Раніше це були люди, але ще в концтаборах вони почали втрачати все людське… З роками вони втратили мову, сором, потребу слідкувати за собою, і, фактично, перетворилися на тварин.
    Люди тримали сторів в своїх господарствах як худобу, як ми тримаємо свиней, корів чи коней. Кмітливіших використовують як прислугу, інших – як худобу, яку також забивають і споживають у їжу…
    Але така собі Партія Консервативних Гуманістів підриває суспільство вимогою людського ставлення до сторів і визнання їх людьми. Більше того, як виявилося, близько двох десятків найбільш фанатичних її членів вже кілька років живуть під виглядом сторів в господарствах людей, щоб відчути на собі все те нелюдське ставлення…
    І це ще тільки початок...
  •  
    Шкода людей
    Про книжку «Маша або постфашизм» я чув багато, і багато де зустрічав інформацію про неї в мережі Інтернет. Якщо не помиляюся, то книжка була в короткому списку «Книга року BBC». Потрібно зазначити, що книжка є 18+, адже має дуже моторошні описи. В описі пишеться, що роман є антиутопією, але я не погоджуються з цим до кінця, адже вважаю, що це роман з елементами антиутопії. Класична антиутопія тримає в напрузі читача весь час, а ось тутай напруги не має, а навпаки тільки, якась відраза до того, що відбувається. Сюжетна лінія для мене не досконала, як і сама метафора, за допомогою, якої розігрується головна мораль твору, про поділ людей за статусом, кольором шкіри. В книжчі ця тема відображається в розділені на людей і людиноподібних (сторів). Люди побудували нове суспільство, суспільство, яке ніби побудоване не гуманізмі, суспільство, в якому всі рівні, але, як показав час, не всі. Частина людей задумалася чому «стори» є гірші за людей, якщо вони виглядають так само і є насправді людьми. Але, як для мене сюжетна лінія є слабкою, як і завершення книжки. Якщо у вас слабка нервова система, то я вам не раджу читати дану книжку, адже моментами дуже важко на нервову систему. Чекав більшого.
  •  
    Новий світ
    Черговий шедевр від українського автора Ярослава Мельника «Маша, або постфашизм» увійшла до номінантів найвідоміших українських книжкових премій. Книга дуже страшна, не зважаючи на те, що це книга про кохання, але на тлі фашистського загарбування Європи. У книзі розвинена тема класового відокремлення та расової дискримінації. У тексті появляється другий сорт людей, які живуть у хлівах і їх вирощують на м’ясокомбінатах. Так звані «стори» раптово прокидаються, і їхня свідомість пробуджується. Історія кохання розвивається між справжньою людиною, та псевдо дівчиною Машею. У книзі постає питання страху перед розвитком жахливого, на багато гіршого від фашистського, суспільства з неповноцінними людьми. Книга закликає задуматись про важливість подорожування та розширення географічного кругозору для кращого сприйняття світу та інших людей. Кінцівка книги вражає, вона неочікувана сповнена різкими поворотами, автор вводить читача в ступор своїм новим, глобальним світом. Оформлення книги просто неймовірне, папір цупкий, періодично зустрічаються ілюстровані сторінки, мова написання дуже легка та зрозуміла. Книгу рекомендую всім читачам!
  •  
    Рецензія
    Цю книгу не варто читати тим, хто звик до простих і легких романів, в які закохуєшся з перших сторінок. "Маша або постфашизм" - незвична історія, перший в історії української літератури інтелектуальний трилер про людську жорстокість, котра часом не має меж.
    Події відбуваються в далекому майбутньому. Існує планетарна держава - Рейх. Тут живуть культурні,освідченні люди, які тримають сторів - "тварин", які мають зовнішність людини, але насправді не є ними. Журналіст газети "Голос Рейха" живе у своєму маєтку з дружиною і сином. Він також має багато сторів, але найбільше його увагу привертає Маша - Діма з часом помічає, що вона має в собі щось людське. А тим часом у країні починаються перевороти: люди повстають за право називати сторів людьми і перестати тримати їх замість тварин.
    Хочу попередити тих, хто вирішить прочитати роман: спочатку вам доведеться перебороти огиду, адже автор описує доволі жорстокі методи поводження з людьми, які втратили свою людську подобу. Зате потім вас так захопить ця історія, що відірватися буде важко.
    Це роман про фашизм, про безумні ідеї, про можливе майбутнє, яке чекає на нас. А також про кохання - заборонене, незвичне й небезпечне. Цей твір не схожий ні на один інший. Він є унікальним і тому вартий вашої уваги.
    Також додам про неймовірне оформлення і чудову якість паперу. Книгу дуже приємно читати.
  •  
    Перехвалили...
    Вот почему такая тоска? Почему очень среднюю, хоть и "проходную" книжку у нас сразу преподносят как прорыв в украинской литературе? Какой прорыв? Трубу прорвало?
    Очень-очень вторично и несовременно. Вернее, современно, но в плохом смысле. Если взять Оруэла "1984" и приславутые "Сумерки" сразу станет понятен основной рецепт этого шедевра. Я понимаю, что писателей учат "красть" а не выдумывать новое, но надо знать меру.
    Никогда прежде не читал этого автора и теперь точно не буду.
    Да, для классической анти-утопии свойственен натурализм, но тут перебор и с этим. Мне понравились конфликты. Маятник от оголтелого либерализма до радикального тоталитаризма, евгеники и фашизма - это интересное исследование. Но тема не раскрыта. Вместо этого нас кормят какими-то странными сексуальными фантазиями, сопереживать которым мне не доставляет ни пользы ни удовольствия.
    Сюжет вроде бы динамичный, но сырой, с большими логическими пробелами, в отличие от Оруэла и прочих его коллег - это не воспринимается как стилистический ход, но как халтура автора. Хорошая, не реализованная идея подарила миру нерожденную украинскую антиутопию.
  •  
    Межа свободи
    "Маша або постфашизм"
    Я довго не могла виродити вигук на цю книгу. Причин декілька:
    По-перше, я так і не зрозуміла, сподобалася мені книга, чи ні.
    По-друге, книга мене примусила задуматися над деякими питаннями, без вирішення яких неможливо було б відгук написати.
    По-третє, мені завжди важко писати відгуки на книги маніпулятивні.
    Тепер по пунктам.
    1. Важко "Маша або постфашизм" оцінювати з точки зору художньої. Виклад досить скупий. Метафори б'ють в саме серце так, як в гарній публіцистиці. Ніяких розсмоктувань і розжовувань. Все по факту, чітко і ясно. Не читала більше нічого від Ярослава Мельника, тому не знаю, чи це саме стиль автора, чи конкретної книги. До цього роману виклад пасує. Дивно було б читати тут толстовські опуси.
    Отож, оцінити книгу з боку художньої цінності дуже важко.
    Але стовідсотково вона мені сподобалась сюжетно. Книга кричить: Екранізуй мене!
    2. Я розумію, що книга загалом не про це...але найбільше мене зачепило питання вегетаріанства. Так, так...роман не про це. Він про жорстокість, про її межу, про гноблення, свободу і т.д. Але тільки дурний не задумається після неї: чи страждає курка, коли її рубають?
    Особисто для мене питання вегетаріанства вирішене давно: я не буду вегетаріанкою. Я думаю так, як герой роману, але раптом...раптом "стори - це люди".
    3. Так. Є такі книги, які є маніпулятивними. Вони точно знають, куди натиснути. І мені важко такі оцінювати об'єктивно, бо вони надто впливають на почуття.
    В "Маші..." все просто: криваві сцени, секс, ніжність - всі процеси оголені, залишена лише суть, все, окрім сумнівів, чорно-біле.

    Розділи з газетними вирізками бомбезні.
    Трохи розчарував фінал. Я би додала більше екшену.
    Улюблені цитати: "Благородство - суть будь-якого пафосу, а пафос - мотор руху, життя".
    "...людина, по суті, вичерпується гідністю".
  •  
    Заслуживает прочтения
    Антиутопия – это один из моих любимейших литературных жанров. Пару лет назад в свет вышла книга украинского писателя Ярослава Мельника «Маша, или Постфашизм», которая сразу привлекла мое внимание, ведь, кажется, это первый отечественный роман-антиутопия. Действие здесь происходит в далеком будущем, в мире, где в свое время победил фашизм, а теперь пришла пора постфашизма. В этом мире люди активно пользуются трудом и употребляют в пищу мясо сторов – существ, которые внешне один в один похожи на людей, но в этом обществе давно считаются животными. Главный герой работает журналистом в пропагандистской газете и подрабатывает резчиком этих самых сторов. Его отношения к этим существам начинает меняться, когда он замечает у самки Маши, которая живет у него в числе других сторов, человеческие повадки и осмысленный взгляд.

    Роман разделен на две части, и первая лично мне понравилась несравнимо больше, чем вторая. Не скажу, что книга стала открытием, но прочтения она однозначно достойна. Поднимает много этических проблем, да и за развитием сюжета тоже интересно следить.
 
Характеристики Маша, або Постфашизм
Автор
Ярослав Мельник
Издательство
Видавництво Старого Лева
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
288
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60x84/16 (145х200 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-216-1
Вес
450 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература