Коли я вперше прочитала цю книжку 5 років тому, я подумала: «Що це таке? Як так може бути, щоб дівчинка у 12-13 років була такою незвичною?» Жодних сварок з батьками й друзями, демонстрації своїх проблем усім підряд, депресії й відгородження від усього світу... Хіба такими ми уявляємо сучасних підлітків? Проте за цей час мені трапилися декілька прикладів «типових» історій, тож коли я повернулася до «Марти», я була вражена, яка ж ця книжка насправді чудова! Звісно, автор не ідеалізує головну героїню, не робить з неї «святу дитину». Марта протягом 14 місяців свого життя переживає різні події й емоції: творчий застій (вона любить малювати), звістка про поповнення в родині (де вона єдина дитина), перші симпатії, розуміння людських стосунків... Вона також сердиться, відчуває гнів, заздрощі чи образу, проте респект їй у тому, що говорить про них правильним людям у правильний час — і завжди отримує пораду чи допомогу. Ще я спершу здивувалася її майже «ідеальним» стосункам з батьками — суцільні повага, взаєморозуміння, взаємопідтримка —, але знов-таки, для мене виявилося приємнішим читати про подібне, аніж про цілодобові сварки, ультиматуми й грюкання дверима. Книга прямо-таки наповнена гармонією, теплом і затишком. Читаєш — і немов занурюєшся в теплу ванну. Кожен розділ — назва місяця, а до нього — приємна й влучна назва. Такі історії рідкість у сучасній літературі, вони про все добро, що може мати людина, і після їх прочитання ти відчуваєш, як твій внутрішній світ став ширшим. Ставлю чотири, бо це, усе ж, рідкісна книга про рідкісні стосунки, які важко уявити в сучасному світі.

"Марта з вулиці святого Миколая" одна з найсвітліших та добрих книжок, які тільки можуть потрапити вам до рук! Розповідає вона нам про дівчинку Марту, яка живе, зрозуміло на вулиці святого Миколая. У неї є шкільна подруга з незвичним ім'ям Капітоліна, також вона дружить із сусідкою, жіночкою похилого віку, яка пересувається на інвалідному візочку, а також художником, у якого Марта вчиться малювати, і виходять у неї справжні шедеври! Але, як у житті будь-якого підлітка, іноді все може полетіти шкереберть за лічені секунди: мати Марти оголошує, що очікує на дитину, саму її покидає дар малювання, а її вірний вчитель починає приділяти багато уваги жінці, з якої він змальовує портрет - йому зовсім не до Марти. Дівчинка почувається себе покинутою напризволяще, особливо без бажання намалювати хоч щось, тож їй потрібно буде пережити цей складний етап її життя... У свій час мені дуже сподобалася ця історія. Вона доволі символічна, сповнена цікавий персонажів та їх цікавих думок. Дорослішання тут цікаво описано крізь призму творчої кризи.

Купила книжку для сина і сама прочитала із задоволенням. Книга написана легкою, але не примітивною мовою. Присутні цікаві образи, як змушують замислитися: дівчинки з гранатом, босі ноги жінки з особливими потребами, які тягнуться до трави і, особливо мене розчулили янголи у касках і наплічниках, які збирали суниці. Книжка, мабуть, не буде цікавою всім дітям, але ж всі вони унікальні. І є хлопці, що вміють смачно готувати, є такі, що хочуть придбати собі корову, а є такі творчі, вразливі особистості, як Марта.