Коли тільки де не вирине якась одіозна жіноча постать, так і знай – ця пані з України: народилася, зростала, або ж звідси її батьки. Марина Мнішек, про яку йде оповідь у романі, родом зі Львівщини, стала московською царицею. «Марінка-ворка, жена самозванца-душегуба», - як називатимуть її московіти. А поки… Маринка, Мирися, Маріанна у дитинстві побачила жахливий сон, у якому згорів їх замок. Не допомогли ні умовляння, ні церковні відправи, ні ліки. Аж доки нянька Зося не привела відьму, що провела обряд виливання переляку на віск. З дитинства Марина затямила, що є панночкою значного шляхетного роду і має триматися гідно, проте поводилася вперто і свавільно. Разом із сестрами засвоювала ази господарювання, а також була присутньою при навчанні братів. Якось дівчинка надибала брамку підземного ходу, занурилася у темні й вогкі замкові підземелля і заблудилась. Врятувала її кішка. Ось така неординарна особистість і змогла злетіти до вершин влади, завертітися в осередку найкривавіших подій. Марина Мнішек прожила довге життя. Після смерті чоловіка Лжедмитрія вона стає Імператрицею Смути із усіма наслідками. Інтриги, залицяння, весілля, суперництво із королем Речі Посполитої, політичні інтриги; коштовності, втечі,заслання, великі битви, – все як і має бути в хорошому історичному романі, що написаний яскравою мовою, із безліччю деталей. Персонажі «соковиті», «розхристані» - живі. Це одна із двох прозових книг авторки, яка до того видала 15 збірок поезій, а отже – майстерно володіє словом і розуміє найтонші порухи людської душі. Текст засмоктує від першої ж сторінки, поступово відкриваючи неймовірні й вражаючі події, що відбувалися в Московщині, але не оминули й Україну.