Біографічний твір Стефана Цвейга "Марія Антуанетта" — це один з його видатних літературних шедеврів. Коли я читала його, я відчувала на початку гіркоту через те, що малій Марії Антуанетті треба було покидати рідний дім (палац в цьому випадку) і їхати у незнайому Францію. В середині я відчувала відразу до цієї особи, яка жила вважаючи, що їй все дозволено, не думаючи про наслідки своїх немудрих дій. А в кінці книги я відчувала щире співчуття до її особи, яка потрапила в полон обставин, на які вона не могла вплинути. Тільки під кінець життя вона почала цікавитись світом, який її оточував. Взагалі, ця книга заслуговує на те, щоб її міг прочитати кожен, хто цікавиться історією Європи і Франції, а тим більше любить гостросюжетні оповіді засновані на реальних подіях. Єдиний мінус, який можу відмітити, так це те, що в книзі немає жодної ілюстрації, хоча без якихось зображень палаців, чи карт важче уявити собі весь шарм (або навпаки жах) тих буремних часів, коли жила собі Марія Антуанетта.