"Mansfield Park" або ж "Менсфілд-парк" - один з найменш улюблених прочитаних мною романів Джейн Остін, хоча це зовсім не свідчить про те, що я не рекомендуватиму його до прочитання усім, кого його тема зацікавить. Тому що будь-яка історія в руках Джейн Остін перетворюється на варту того, аби її читали і про неї говорили. Отже, маємо головну героїню Фанні Прайс, яку ще в дитинстві незаможні батьки передали на виховання сестрі матері, яка вийшла заміж більш вдало. У Менсфілд-парку дівчинці живеться ніби й непогано, але ставляться до неї родичі просто нестерпно, постійно намагаючись їй нагадати про її нижче походження (хоча вона і є донькою рідної сестри своєї опікунки), поставити на місце, так би мовити. І Фанні зростає такою дуже мовчазною, покірною дівчиною. Це і не дивно. Чи зміниться щось у житті головної героїні на краще? Про це нам розповість Джейн Остін. Саме цей роман містить не лише історію кохання, у ньому авторка на прикладі Фанні розмірковує про стосунки, які складаються між різними класами англійського суспільства. Власне, Остін про це розмірковує чи не у кожній своїй книзі, але саме в цій, здається найбільше. В плані сюжету тут мало чого відбувається. Але манера і гумор авторки, її підхід до відображення персонажів, як завжди, на висоті.