Не подужала. Пів книги я ще терпіла цю сповідь, підбадьорюючи себе тим, що у нас є щось спільне, і книга хоча б дарує відчуття того, що я не самотня. Але тільки пів книги. Я так підозрюю, пані пройшла якісь курси менторів, які надихнули написати книгу там, де можна було просто завести блог, а ще краще - сходити поговорити зі спеціалістом. В книзі немає жодної оригінальної ідеї. Це все набір запозичених писаних-переписаних істин, приправлених власнеми історіями, які з кожним розділом стають все нуднішими і довшими. В певний момент я втратила сенс цього чтива і, почитавши ще кілька розділів по діагоналі, впевнилася, що краще не буде. Істини стають все більш тривіальними. Але що найбільше мене образило в цій книзі - це підступність дизайну. Стильне оформлення, влучна назва і правильно підібраний рецензент вдало наче приховують той факт, що авторка, як би так м'яко сказати, не експерт. Вона лише чергова мама зі своєю історією і своїми порадами, яких у кожного мішок і пакетик, і далеко не всі поради варті книги в твердій обгортці.

Найнеобхідніше, що повинна перш за все зробити жінка - попіклкуватися про себе, не зважаючи на те, є в неї діти чи немає. Навіть якщо доведеться для цього прокидатись раніше, або робити приємні покупки для себе, для душі. Бо іншого часу для цього ніколи не буде. Життя має властивість швидко закінчуватись, а щаслива і доглянута мама та жінка необхідна своїй родині постійно.

У житті кожної жінки може настати вона - криза материнства. Що це таке? Якщо коротко, це коли потреби дітей і чоловіка жінка кладе вище своїх. В результаті її незадоволені потреби приводять до поганого настрою, зривів, образ, маленького виверження Везувію і плачів в темноті, поки ніхто не бачить. Адже ти сильна і ніхто не має знати, що ти можеш і вмієш плакати. Що ж робити, щоб такого не сталось? Надіньте кисневу маску спочатку на себе! Ваші потреби важливі! Задовольняйте їх! Так, вам може здаватись, що якщо ви робите те, що хочете ви, то ви втрачаєте дорогоцінний час на дітей. Але, повірте, діти теж хочуть бачити маму усміхненою, щасливою і доброю, а не злюкою, яка на всіх зривається. Діти виростуть і підуть в доросле життя і якщо ви робите дітей сенсом свого життя, то що тоді залишиться вам? Потрібно мати свої інтереси і захоплення. От тоді життя і матиме сенс. А ще не потрібно бігти за ідеалом. У цьому випадку мені чомусь одразу згадується Лінетт з "Відчайдушних домогосподарок". Була серія де вона погодилась і напекти печиво і пошити костюми для дітей. Все це призвело її до вживання таблеток, бо без них вона не справлялась. Чому? Вона взяла на себе забагато обов'язків. Чи хотіла вона цього щиро? Ні! Вона хотіла довести, що вона ідеальна мама. А навіщо це доводити комусь? Нехай так вважають ваші діти, але не інші мами, яким ви щось доводите. Який висновок? Не будьте як Лінетт. Любіть себе і робіть лише те, що вважаєте за потрібне і те, що приносить вам задоволення.