Моє серце розбите, розірване вщент, наскільки книга прекрасна, настільки й трагічна…

‼️СПОЙЛЕРИ‼️ "Маленьке життя" Ґанья Янаґігара Хочу почати свій відгук з того, що у мене було дуже багато очікувань на рахунок цієї книги. Передивляючись усі відео на просторах інтернету, де люди плачуть над цією книгою, кидають її, спалюють, заливають водою і тому подібне, я думав, що ж там такого написано, що викликало у людей такі емоції. Під час читання було декілька цікавих мометів, які були неймовірно гарно прописані, які було цікаво читати, та переживати за одного із найголовніших персонажів, а саме - Джуда. Джуд - це травмована людина, яка пережила дуже багато знущань у дитинстві, які мали значний вплив на його дорослішання і, загалом, життя. Його життя викликало б дуже багато емоцій у емпатичних людей, які проживають життя з героєм, які хочуть його підтримати і сказати те, що вони поруч, але Джуд навіть не хотів би чути ці слова, адже він не хоче просто відчувати любов до себе, і кожен раз, коли йому хтось намагається цю любов дати, він від неї відмовляється. Мені, звісно, шкода Джуда. Те, що сталося з ним у дитинстві, і те, що ще відбувалося з ним у дорослому віці - жахливо. Я, хоч і не відношу себе до емпатичних людей, але іноді авторка прописала ці моменти (моменти того, як над Джудом знущалися, переїжджали машиною, ґвалтували, змушували "відплачувати" сексом за те, що він споживав їжу і лікувався) так, що навіть мені хотілося залізти у це "Маленьке життя" і сказати слова підтримки Джуду. Але у мене є питання до Джуда: невже так важко було піти до психотерапевта і пропрацювати ці травми, невже єдиним виходом було наносити собі порізи, мучати себе голодом, отримувати задовлення від того, що в тебе входить лезо і потім у тебе всі руки у крові? Якщо брати інших персонажів, а саме Малкольма, Вілема та Джей-Бі, то мені, мабуть, найбільше до вподоби припав Вілем, адже він намагався завжди підтримувати Джуда, і загалом мені подобалося те, що він був актором, адже я люблю кінематографію, і було дуже цікаво читати про те, як він знімався у фільмах, і про те, як він досягав успіху у цій галузі. Перші сторінок 100 мені було дуже цікаво читати, інші 300 - ні. А от після сторінки +- 400 почалося найцікавіше. Але кінцівка, на мою особисту думку, була досить очікувана. Загалом, ця книга нам показує життя чотирьох друзів, які переїжджають у Нью-Йорк у пошуках успішності. Ми, читачі, проживаємо їх маленьке життя разом. Ми вчимося чомусь у цій книзі, наприклад, як правильно спілкувтися з травмованими людьми, як з ними дружити та як їх можна підтримати. Ця книга про любов, дружбу та підтримку. Вона складна емоційно, адже майже у кожного з героїв є якісь свої травми, які, на жаль, можуть відгукнутися і у читачів. Чи сподобалося мені? Так. Чи було її іноді нудно читати? Так. Чи збулися мої очікування? Ні. Загалом, я б рекомендував цю книгу для тих людей, які люблять, коли сюжет гарно прописаний, коли мова автора проста, а персонажі - складні.

Ця книга просто забрала моє серце! Прописані емоціі та переживання прекрасно!Життя…складна та важка річ