"Маклена Граса"-одна з найдраматичніших п'єс Куліша.Драматург був змушений перенести дію п'єси до Польщі через постійне цькування з боку більшовиків.Але в ній легко відчитувалися тогочасні українські реалії.Головна героїня ледь животіє у підвальному приміщенні з хворим батьком і сестрою.Їжу доводиться шукати на смітнику.Поруч живе пан Зброжек який уособлює ділка від міщанства,є антагоністом і водночас хитрим гравцем на чужі життя.Він мріє про володіння фабрикою і накопичення багатств. Основний суперник "новітнього Хама"-музика Ігнацій Падур,який мешкає в собачій буді і гостро критикує соціалістичну революцію і її наругу над людською особистістю.Маклені через молодість притаманна віра в романтику революціонерів.Вона пристрілює як собаку Зброжека і втікає робити нові революції. Демонський пан Зброжек -це Політбюро ЦК КП(б)У і верхівка НКВД,Маклена -український народ,музика Падур -сам Куліш. На жаль,"Маклена Граса"стала останньою вершиною в короткому житті великого українського драматурга,який назавжди увійшов в історію літератури і театру.

Приобрела эту книгу в первую очередь для того, чтобы отдать дань уважения Миколе Кулишу. В первую очередь потому что живу на родине украинского театра, в Херсоне, ведь именно в нем был открыт первый театр самим Кулишом, именно там и зародился украинский театр, именно там жил и работал Кулиш, в окружении таких же гонимых и со временем репрессированных людей искусства, как и он сам. К сожалению в военное время театр был уничтожен, но со временем на его месте был восстановлен новый, музыкально-драматический театр им. М. Кулиша, в котором мне посчастливилось работать и почувствовать всю атмосферу творений драматурга, ведь каждый год в этом театре ставятся его пьесы, как дань памяти и таланту этого действительно талантливого творца. И, надо сказать, что "Маклена Граса" и "Мина Мазайло" до сих пор действительно востребованы и любимы зрителем, потому что автор поднимает в них жизненные темы, трагические резонансы реального быта, общества, которое со времен Кулиша ни чуть не изменилось. Его творения безусловно, стоит прочитать, посмотреть, прочувствовать. Очень советую.