Чесно, не розумію, чого дітям його включили в ЗНО. Ну перший мариністичний роман в укр. літературі. Ну дебютний роман Юрія Яновського, перший або єдиний (точно не пам’ятаю), який влада «дозволила» Яновському, в якому він максимально такий як є, без «совєтських домішок». Ну Олександр Довженко, відома тоді балерина Іта Пензо, та інші видатні особистості в якості прототипів твору. Ну незвичайна структура (але все вище сказане твору не в плюс). Не змогла дочитати, і навряд чи спробую ще. Хтось пише, для дітей може бути зарано – не зрозуміють. Я доросла людина, багато чого перечитала, і таки не розумію, чого він обов’язковий в шкільній програмі. Багато розірваних спогадів, фактів, історій, якісь з них цікаві, але до чого те все – неясно. На потік свідомості не схоже – могла б виправдати цим, бо потоки свідомості – не моє, але ні, це щось таке мозаїчне, яке, однак, не складається ні во що, і до чого воно – не зрозуміло.

Перший мариністичний роман в українській літературі. Багатьом подобається читати цей роман, але він доволі складний для сприйняття та запам'ятовування у підготовці до іспитів. Не через сенс, а через форму написання, незвичну для української літератури. Роман-мемуари плюс мариністичний роман - це дійсно щось нове та цікаве для української літератури, не тільки жанрово, а й за стилем оповіді. Цікавий роман, в якому Юрій Яновський описав частину своєї біографії, через призму розповіді вигаданого героя. В романі присутні Олександр Довженко - режисер та автор кіноповісті, Іта Пензо - відома балерина та інші. Роман читати дуже складно. Бо багато відступів, листів, якихось незрозумілих спогадів та фактів, які незрозуміло звідки вони взялися і навіщо вони там взагалі потрібні. Іноді незрозуміло, що взагалі відбувається в романі, хто з них є хто. Тим, хто люблять пригодницькі романи з філософськими відступами та великою кількістю спогадів, роман Юрія Яновського скоріше за все вам сподобається. Якщо ви не фанат такого, то "Майстер корабля" вам навряд чи сподобається.

До Юрія Яновського, визнаю, в школі я почувала таку відразу, що й за бажання описати не могла б. І лише після того, як з мого десятого класу минуло шість років, я нарешті зрозуміла, що не з того боку почала знайомство з цим автором, і не в той час. По-справжньому я оцінила його письменницький талант, коли допалася до роману "Майстер корабля". Вже одне оформлення у виконання видавництва "Знання" таки спонукає до читання: задивитися можна і на яскраву обкладинку, і на достатньо великий, але водночас витончений шрифт із засічками. У мене наразі є кілька книжок цієї ж серії, тому я дуже рада, що цей роман теж до неї включили. Сама композиція роману мене вразила: мемуари головного героя, до яких подоточували по окремому листові його дорослі сини, і які містять спогади тих, з ким То-Ма-Кі був знайомий замолоду, зображені так відкрито та невимушено, що вірити хочеться кожному слову. Так само приваблює те, що своїм персонажам автор цього разу волів дати незвичайні, майже екзотичні імена: Сев, Тайах, Поля, Миша, Стелла тощо. Найбільш звичайною в цьому плані людиною лишається моряк Богдан. Але аж ніяк не в плані значення для розгортання сюжету. Власне, була мить, коли я подумала, що любовний трикутник перетвориться на чотирикутник, а несподіваний напад на То-Ма-Кі призведе до відмирання найвідданішої дружби... але кінцівка виявилася водночас і несподіваною, і закономірною. Твір глибоко просякнутий максималізмом людини, яка прагне змінити щось на краще і - наче на противагу - мудрістю "стріляного гробоця", з яким не погоджується молоде покоління в особі його дітей. Водночас із цим думки головного героя вразливі і меланхолійні - саме це, а також і його стосунки з Тайах, дало мені підставу для порівняння "Мастра корабля" з ранньою творчістю Ериха Марії Ремарка, який теж любив порефлексувати над власними діями й значенням мистецтва і людини в суспільстві. Навіть сцени в кав'ярні подібні до сцен у пабах та тавернах Берліну чи провінційних містечок, хоча дія відбувається в Одесі, але цей факт зіграв вирішальну роль у зародженні моєї симпатії до Майстра, який вів корабель на противагу недовір'ю кожного невігласа.