І знову відкриття для мене, чим більше читаю, тим більше розумію , що я стільки всього не читала ще, і багато прізвищ і не чула. Що я знала про Гватемалу? Те що там жили мая,говорять іспанською і все. Ця книга відкрила для мене величезний прошарок інформації. Аступіас через алегорії,відсидки, порівняння яскраво описує реалії в яких опинилося корінне населення Гватемали. Марія Текун являється уособлення корінного населення, через що вони проходили і проходять...кожен розділ роману як окрема нота,окремо не зрозуміло до чого воно йде, а в кінці збирається в мелодію яка розповідає те, що ми не зрозуміли, пропустили в попередніх розділах.

Маїсові люди* це кращий роман Мігеля Анхеля Астуріаса і один з кращих представників магічного реалізму. Тут легенди Гватемали переплітаються з суворою дійсністю— іноземною інтервенцією, несправедливістю суспільства та спробами якось існувати. Сподіваюся, що і інші твори автора перекладуть.