У монографії розглядається соціальне явище, яке протягом десятиріч трактувалося радянською історіографією виключно негативно. Відкидаючи такий підхід, автор показує махновщину широким селянським, повстанським рухом, спрямованим як проти «білих» режимів, так і ліворадикального «воєнно-комуністичного» експерименту. Розповідається, чому і як виникали, але виявилися нетривалими союзи махновців з Радянською владою.

Висвітлюється внесок повстанської армії у розгром Денікіна і Врангеля. В центрі уваги автора особи «батька» Махна та його найближчих соратників, долі яких тісно й химерно переплелися з діяльністю Л. Троцького, Л. Каменєва, Х. Раковського, В. Антонова-Овсієнка, П. Дибенка, М. Фрунзе, Р. Ейдемана.

Розрахована на всіх, хто цікавиться історією України.