На мій погляд, роман "Маг", який написав англійський письменник Джон Роберт Фаулз, має дуже захоплюючий, приголомшливий, непередбачуваний, інтригуючий та неймовірно загадковий й трішки містичний сюжет. В основі сюжетної лінії полягає розповідь про життя молодого англійця на ім'я Ніколас Ерфе, який після розлучення зі своєю коханою, вирішив переїхати на грецький острів й влаштувався на роботу у школі, вчителем. Працюючи вчителем, доля познайомила його з дуже дивною людиною на ім'я Моріс Кончис. Читаючи роман, я так і не зрозуміла ким насправді був Моріс: чи то просто вченим, чи то справжнім магом, чи то просто психічнохворою людиною. Не зажаючи на це дивне знайомство, Ніколас погоджується брати участь в деяких психологічних експериментах, які проводив Моріс та навіть бере участь у містичних постановках. Роман читається на одному подиху, тому що дуже хотілося дізнатися, що буде далі й взагалі, чим же він закінчиться. Особливо хотіла би відзначити, що Фаулз зробив роман дуже атмосферним, йому вдалося достатньо гармонійно поєднати грецьку міфологію, християнські мотиви, а також елементи психоаналізу Фрейда, плюс у романі є багато загадкових, прихованих думок.

Постмодерн як велика філософсько-мистецька доба після модерну передбачає гру дискурсів і цитат, величезну кількість покликань на різноманітні епохи - в іхньому історичному та суто літературному вимірі - а ще залучення комплексного уявлення про людину як істоту, що належить своїй добі, культурі, оточенню, зрештою, родині та особистим зв'язкам. Як істоту біологічну та соціальну, вчинки й думки якої детерміновані низкою чинників, обирати які людина не завжди (чи, якщо точніше, "завжди не...") вільна. Головний герой, Ніколас Ерфе, на новому робочому місці потрапляє в хитро сплетену інтригу свого сусіда Кончіса, який конструює паралельний реальному, майже уявний, примарний світ зі своїми загадками, химерами, де поступово зароджуються зацікавленість та закоханість, прагнення розставити "все по поличках", але водночас непримиренне бажання з головою, глибше, зануритись у цю непояснювану реальність. Ніколас, як, врешті-решт і читач книги, поволі втрачає відчуття меж і граней між світом дійсним та вигаданим, щоразу приміряючи нові й нові обличчя під час переходу із гри в реальність. Такими напівдійсними-напівілюзорними поступово стають і його знайомі, друзі. В ментальних переходах і нескінченних розмислах, у душевних драмах (тут нерідко виникає щирий жаль до головного героя, тому що сама концепція книги ніби постійно випробовує людину, мовляв, до якої межі ще можеш терпіти?...) Ніколас втрачає власну сутність, йому важко визначитися, чого він насправді прагне, ким він, насамкінець, є. З певного моменту він присвячує життя єдиній меті - зрозуміти, чому для експерименту вибрано саме його, чому саме ці люди, що це взагалі все значить. Скільки в цих пошуках безпосередньо його самого?... Отже, магія і постмодерн. Роман - класичний зразок вищезазначеної стильової епохи. Як щодо магії? Після прочитання роману (чи бодай кількох рецензій) магом і магічним тут можна назвати Кончіса (сусіда Ніколаса, нібито постановника експерименту). Чи так це насправді? Чи є тут взагалі місце для потойбічного? Як і всі хороші твори, "Маг" ставить більше запитань, ніж дає готових відповідей. Про людське в людині, про межі уяви, про силу відповідальності і про справжні почуття. Зануривши своїх героїв в історичні, мистецькі, літературні, психоаналітичні, філософські дискурси (які, до речі, чудово і дуже цікаво прописані), автор підводить читача до одного з найважливіших питань - скільки з того, що відбувається з людиною в житті, відбувається безпосередньо, об'єктивно, а не суто в людській уяві?... Книга легка й складна водночас. Її можна прочитати і як захопливу розповідь з елементами детективного і психологічного роману, і як спробу опису сучасної дисгармонійноі людини, її страхів і бажань. Банально, але вона нікого не залишить байдужим.

Джон Фаулз "Маг". " - А від чого залежить, що саме вийде: трагедія чи комедія? - Від того, чи вміємо ми у звичайному житті доводити до кінця ролі,що їх самі собі й призначили." 526 сторінок, де є майже все: несподіванки, експерименти, обман, ілюзії, еротика. Про вибір і його наслідки... Хоча сюжет і закручений, але його легко передбачити. І попри неординарні подробиці, антураж - історія-то про те найголовніше і вічне)... Що треба вчасно оцінити. І нестандартний, але ж хепі енд) Незвично, магічно... Хоча інтуїтивно очікування від книги були чомусь дещо іншими, а вийшло все ж про кохання, про помилки, про вибір. І чи можна все потім виправити, усвідомивши... Хоч і приправлено все дивним антуражем і мереживом найрізноманітніших історій. Але все ж, читаючи, наприкінці ніби повертаєшся на самий початок і пізнаєш найголовніше - разом з головним героєм... А деяких персонажів не розумієш - ну або ж їх дуже складно зрозуміти... І моментами аж надто все заплутаною здається вся ця історія, але все ж не відволікає від головного... Театр в житті. Кохання. Усвідомлення. Вибір. Помилки. Виправлення. Розкаяння. І, мабуть, все ж таки щастя, яке далось не просто, але, якщо б далось просто, не було б таким щастям)...