Давно починала читати книгу, але вона мені не пішла. Недавно вирішила дати ще один шанс. Читала дуже довго, але не через те, що книга не цікава, а через те, що сама розповідь некваплива. Основне місце дії - грецький острів. Тому уявляєш, як лежиш на сонечку і повільно з насолодою, з певною лінню читаєш книгу. Це дуже заплутана розповідь, багато таємниць, обману, гри. Таке відчуття, наче ти потрапив в лабіринт і не можеш з нього вибратися. Я щиро співчувала герою. Його в тягнули в психологічну, магічну гру, маніпулювали ним, брехали йому, грали з його почуттями. А кінцівка взагалі шокуюча. Те, заради чого було все підроблено, підлаштовано, не вкладається в голові. Я не скажу, що я прихильниця такого жанру, але було доволі цікаво читати. Правда, під кінець я вже втомилася від цих інтриг, важко зрозуміти, хто бреше, а хто каже правду, було таке відчуття, що маніпулюють не тільки Ніколасом, головним героєм, але й мною. Тому не можу поставити найвищу оцінку, для мене були недоліки.

Якби не мем, можливо, ця книга ніколи б не з’явилась у моїй бібліотеці. Та чи встояти перед тим, що зветься #непозбувнабентега? Перед тим, як братись до читання, бачила чимало критичних публікацій щодо цього перекладу. І чекала гіршого. Непозбувна бентега, проте, є в тексті тільки раз — на 130 чи 131 сторінці... Загалом, переклад сподобався, але хотілося б, щоб був краще вичитаний. Перейдемо все ж до бентеги, яка відкриває перед нами повну міфів мальовничу Грецію. Ерфе, Орфей... вчитель-англієць на віддаленому острові, де йому так сумно, що хочеться вовком вити. Рятує тільки благодатне море. І велика таємниця, схована за дверима "почекальні". Але ж як приємно прийти туди, де тебе не чекають. Принаймні, ти думаєш, що не чекають. Бо у "Магу" кожен крок здається випадковим. Але його хтось вже давно вніс у сценарій. Бо все життя театр... "Маг" повен алюзій та натяків. У ньому не бракує шекспірівських пристрастей. "Буря" от-от закружляє нашого Фердинанда. І його музу чи муз... У якийсь момент бідолаха, який зійшов у справжнісінький Аїд, заплутається у почуттях та перестане вірити власним очам. І з психічно здорового чоловіка перетвориться на безумця. Можливо, перша назва, яку Фаулз планував для "Мага", — "Гра в Бога" підійшла б більше. От тільки Конхіс тягне максимум на чародія з карт таро. "Маг" вже зайняв своє місце у недовгому списку книг, які я раджу до прочитання усім. Мені раптом дуже закортіло піднятись на Парнас.