Автор розповідає про час проведений ним у німецьких концентраційних таборах. Звісно ж ті події назавжди залишаться в історії, як одні з найбільш кривавих. Автор написав книгу не для того, щоб всі його жаліли. Він хотів допомогти, тим хто пережив такі ж жахіття як і він сам. Він був відомим психологом та засновником науки «логотерапія». Все своє життя він присвятив тому, щоб дати іншим стимул жити. Його наука є наукою життя. Ще перебуваючи в концтаборах він помітив, що люди, які не бачили сенсу життя дуже швидко помирали. Натомість інші, ті хто хотів ще раз побачити своїх близьких, мали більше шансів вижити. Всі ми живемо заради когось чи чогось. Стимул є нашою енергією, яка живить нас. Якщо людина не бачить сенсу навіщо їй щодня прокидатися, то вона довго не зможе прожити. Автор стверджує що навіть у тих муках, які він зазнав у концтаборах був свій сенс. Там він також зрозумів те, що власну духовну свободу у нас ніхто не може відібрати. Ми її добровільно віддаємо, навіть не розуміючи цього. Можна обмежити фізичну свободу людини, однак ніхто не може за нас відчувати, думати, мріяти. Ці речі є невіддільними від нас. На мою думки ця книга є однією з найважливіших книг, яку мусить прочитати кожен.

Чудова книга! Шкода лише, що тексту мало...

Історія про те, як навіть в найгірших умовах залишатись людиною.