Книга Любов, що не знає часу (комплект із 5 книг)
Молодята Шарлотта та Ерік вирушають на круїзному лайнері у медовий місяць, проте лиховісна пригода не лише руйнує їхні плани, а й випробовує почуття. І тепер Шарлотті доведеться виживати під пекучим сонцем посеред безмежного океану, а згодом — на таємничому острові в товаристві відлюдкуватого Ґрея. Здавалося, жодної можливості повернутися додому не існує, але коли такий шанс випадає й завершується успіхом, життя підкидає нові сюрпризи.
Одного дня Шарлотта знаходить на березі послання в пляшці… Невже їй лишається тільки одне: відшукати дорогу назад, на загадковий острів, не позначений на жодній карті світу?
За рік до свого тридцятиріччя Джейн несподівано отримує таємничого листа, в якому йдеться про те, що вона має унікальний дар — бачити кохання. Низка дивовижних подій змушує її повірити, що це дивне послання не жарт.
Хай там як, а до наступного дня народження дівчина має безпомилково визначити шість типів кохання. Але от біда — як їй розпізнати любов у чужих серцях, якщо вона сама її ще не відчувала? Джейн тримає квіткову крамницю і впевнена, що квіти можуть багато розповісти про людей, про почуття.
На героїню цієї доброї, щирої історії чекає захопливий рік, аби дізнатися, що таке кохання…
Успішна молода письменниця Емілі Вілсон вирушає з Нью-Йорка на острів Бейнбридж, щоб навідати двоюрідну бабусю Бі. Дівчина пережила розлучення та творчу кризу, тож сподівається, що за межами мегаполісу зуміє опанувати свої думки й почуття.
Однак життя на березі океану вже не таке безтурботне, яким здавалося в дитинстві під час канікул. Деякі мешканці острова неначе перебувають у мовчазній змові. Емілі захоплюється новим знайомим Джеком, але бабуся Бі всіляко виказує щодо цього невдоволення. До того ж дівчина знаходить дивний щоденник, що 1943 року належав якійсь Естер Джонсон. Поринувши в читання, Емілі вирішує, що мусить розібратися з таємницями минулого, своїми й чужими…
Після тяжкого розлучення Валентина успадковує від матері книжкову крамничку й квартиру в Лондоні. Молода жінка вирушає з Каліфорнії до Британії, щоб дізнатися, ким насправді була її мати, і заповнити білі плями у спогадах. Валентина закохується в затишний простір, що дістався їй у спадок, аж раптом виявляє, що книгарня ось-ось збанкрутує. Тому вона вирішує зробити все можливе, щоб урятувати крамничку, адже лише тут можна дізнатися, чому мати покинула її. Раптом жінка натрапляє на серію загадкових нотаток у книжці — і це відкриває шлях до розгадок, примирення зі всіма образами й нового життя.
Коли ми чуємо про матір, яка покинула своє дитя, то хвилі, почуттів які здіймаються у нашому серці, зазвичай темні. Це образа, осуд, гнів… Але історію такої матері і її вже дорослої доньки розповідає нам письменниця Сара Джіо, подаючи її у світлі затамованої ніжності та гостроцікавої таємниці.
Сіетл, 1933. Самотня мати Віра Рей цілує трирічного сина Деніела й вирушає на нічну зміну до готелю, де працює покоївкою. Повернувшись, вона виявляє, що місто накрила травнева хуртовина, а її син зник. На замерзлій вулиці Віра знаходить його улюбленого іграшкового ведмедика, а сніг замітає будь-які сліди її дитини.
Сіетл, 2010. Репортерка Клер Олдрідж отримує завдання написати про пізнє весняне похолодання — «ожинову зиму». Вона дізнається про свого двійника з минулого та про так і не розкрите викрадення. Клер присягається віднайти правду. Виявляється, що в житті цих двох жінок є багато несподіваних паралелей…
«Ожинова зима» — третій роман американської письменниці Сари Джіо, що отримав всесвітнє визнання. Легка у прочитанні, але водночас змістовно глибока, емоційно наповнена і вишукана, книга «Ожинова зима» поєднує в собі елементи сентиментальної прози, детективу та історичного роману. Дві паралельні сюжетні лінії, роз’єднані десятиліттями, переплітаються несподівано й болісно, то впиваючись у серце голкою, то огортаючи душу парадоксальним затишком і спокоєм.
«Ожинова зима» — феномен, коли природа божеволіє. Різке рекордне похолодання, заметілі та сніговий колапс у травні заморожують кров в артеріях міста, зупиняють транспорт, залишають людей сам на сам із їхніми драмами, а подекуди й трагедіями. Найжахливіша з трагедій — коли зникає твоя дитина. Безвісти. Назавжди.