Одного вересневого вечора я придбала цю книгу, бо саме після роботи хотілось відпочити, а не напрягати мізки. І зовсім випадково свій вибір зупинила книзі “Літо психіатра”. Окремо хочу виділите оформлення книги, бо тактильною своєю обкладинкою вона мене закохала у саме серце. Тепер щодо самої “начинки” книги. Як на мене, то “Літо психіатра”- це вдалий детектив вихідного дня. Написано легко, почуття гумору автора відчувалось протягом усієї історії, а також дуже влучно змальовано побутове життя сучасних селян і загалом відношення до “городських” та нових, сучасних професій. Усі персонажі є колоритні, самобутні і запам’ятовуються без зайвих проблем. Загалом, детективна лінія відбувається у селі головного героя, де колись мешкали його дід та баба. Можу впевнено сказати, що цей детектив не поступається закордонним детективам, лише він менш кривавий і як для мене це плюс. Гадаю, якщо ви полюбляєте розслідувати заплутані історії, то вам однозначно сподобається. Не впевнена що буду перечитувати, однак як історія “на один раз” зайшла на ура.

Чудовий легкий роман, який читається на одному диханні. Стиль написання автора нагадує мені детективи Агати Крісті, лиш на український манер: тихе спокійне село, де всі знаються, яке приховує безліч таємниць, варто лише копнути глибше. Водночас, авторка дуже мальовниче зобразила сучасне село із його приємностями та проблемами - привітні гостинні люди, краса гір, і разом з тим - безробіття, пияцтво, старенькі покинуті люді, не здатні адаптуватися до нових реалій життя. Книга сповнена іронії та легкого гумору, романтики та драми, із каплею містицизму, адже яке далеке карпатське село без ворожки ;) Мені імпонували головні герої, лікар та його друг слідчий, адже зображені вони розумними та інтелігентними молодиками. У книзі взагалі відсутні абсолютно негативні персонажі, кожному автор знаходить якесь виправдання. І справді, життя не буває чорним чи білим, воно строкате, як гуцульський ліжник. Книга справді якісна, автор вміло тримає інтригу протягом всіх 170+ сторінках, акуратно розкручуючи сюжетну лінію, наче плетиво. Рекомендую всім поціновувачам детективів та сучасної української прози :)

Книжку брала з собою у подорож, а через те, що вона виявилась не дуже великою, я вимушена була рівномірно розподілити "дози" сторінок на дні відпочинку, але яким же сильним було бажання прочитати все за один вечір! Як написано в описі молодий психіатр приїздить у село, аби відпочити від хвороб, які йому не належать, але які неначе намагаються стати частиною його. До речі містики в книжці рівно на чотири рядки, не більше. Читається дуже легко, персонажі - живі люди, місцевість яскраво вимальовується в уяві читача (навіть з найменшими деталями) словом усе виявилося дуже "смачним". Мабуть, основною думкою є те, що відпочити від божевілля можна лише привнесши трішки раціональності у своє життя, а розслідувати такі справи можна лише з часточкою божевілля. У коментарях багато хто пише, що історія надто проста, а я скажу, що "Літо психіатра", як ковток свіжого повітря, серед пафосу сучасних детективів, адже ми повинні усвідомлювати, що в житті все буває набагато прозаїчніше, ніж нам це подається у книжках, а тим паче в селі! До того ж все геніальне - просто. Я рекомендую цю книжку всім хто хоче відпочити.