Нарешті Гентрі Джеймс українською... хоч і ламаною. Саме тому я й поставила 4*, бо книжка геть невичитана, достатньо помилок, та й до перекладу є питання. А з Генрі Джеймсом, так жартувати не можна. Великий класик, який сам надто дбав про мову. Тому видавництво мало б уважніше й серйозніше поставитися до видання його повісті. Сама ж історія дуже цікава і як завжди - Джеймс дивує і застає зненацька. Хоча водночас тут сюжет і простий, мало дійових осіб. Але тут інтрига відбувається на рівні психології, роздумів, домислів і замислів... Мова про листи відомого поета Асперна, котрі той залишив по собі - своїй дамі, котру кохав. А дама вже дуже поважного віку, живе самітницьким життям зі своєю племінницею в одній із вілл у Венеції. І ось один із дослідників Асперна раптом дізнається про ці листи. Здобути їх стає ціллю його життя. Бо дослідивши геть усе, він лише цих листів не бачив. Отут і починається інтрига. Йому вдається під вигаданим ім'ям оселитися у їхній віллі, тобто орендувати кілька кімнат. Але чи вдасться йому здобути ці листи? У тому й інтрига буквально до останньої сторінки.

"Листи Асперна" - це невелика повість, яка втім здатна захопити читацьку увагу своєю інтригою, приправленою духом давнини і прекрасної Італії. Тож якщо ваша душа бажає класики, зверніть увагу на цей твір Генрі Джеймса. Головний герой ладен вдатися до хитрої афери, щоби здобути, або хоча б поглянути на старі листи, написані колись його кумиром - давно покійним (і цілком вигаданим, до речі) поетом Джефрі Асперном. Чоловік є літературним критиком, досліджує творчість Асперна, пише його біографію і має напарника-однодумця в цьому ділі. Останній вже зазнав невдачі у своїй спробі отримати доступ до листів, тож тепер прийшла черга товариша. Під вигаданим ім'ям наш герой вирушає до Венеції і намагається замешкати в старому палаці, де проживає ймовірна власниця листів. Чарівна Джуліана, що її колись оспівував Асперн у своїх листах, вже встигла перетворитися на древню стару, але вивідати в неї бодай щось про поета - задача не з простих. Тим не менше, літературний критик настільки одержимий своєю ідеєю ікс, що не пошкодує на це ні часу, ні грошей. Але чи вийде в нього досягнути своєї мети - це головна інтрига книжки, яка здивує своєю непередбаченістю.

Все таки классическая литература в разы отличается от современной. От Джеймса и не ждёшь неожиданных интриг и поворотов событий, его книги сладко просто читать, наслаждаться стилем автора. Эта книга о неописуемом вожделении героя к леди Тине, которая судя по всему обладала ещё тем железным характером. Хоть изначально герой и был меркантилен, ведь посредством этой женщины он хотел добраться до писем, до своей цели поездки. Книга временами напоминает детектив, ведь именно с определённой целью, целью найти автора филолог решается взяться за эти письма. Но в тоже время книга перетекает в любовный роман, ведь герой явно увлечён дамой) Прочитала книгу на одном мгновении, наслаждаясь каждой строчкой. И сделала для себя один большой вывод - если писатель гениален, то ему не нужно бороться за известность, описывать откровенные любовные сцены или придумывать жизнь на Луне. У него итак все получится красиво и качественно, просто и в тоже время сложно с некой драмой о жизни. Думаю, на прочтении только этого произведения моё знакомство с творчеством великого американского писателя Генри Джеймса не закончится сто процентов!