Листи Василя Стефаника (1871—1936) є оригінальним та самобутнім явищем в українському письменстві. Помітна органічна єдність мислення автора в його листах і новелах. Епістолярій відіграв вагому роль у становленні та змужнінні творчого голосу письменника. Більшість художніх творів Василя Стефаника мали свої первісні варіанти в листах. Сам Стефаник говорив: «Вся моя література — у моїх листах», або: «я... звичайно свою жилку писарську згоню на листах». Епістолярна спадщина новеліста є джерелом для вивчення питань його психології творчості, однак не варто лише на неї спиратися щодо висновків та узагальнень.