Драма-феєрія «Лісова пісня» навіяна казками, легендами та повір’ями, почутими Лесею в дитинстві на Волині, де «в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. Зачарував мене сей образ на весь вік». Ота тута, видно, й надихнула поетесу оповісти про те, якою трагедією обертається життя для людини, якщо вона порожніє душею, зрікається своїх найчистіших почуттів, гасить у собі порив до творчості. Власне, зрадивши свою лісову наречену, головний герой зраджує самого себе. Бо Мавка — це душа, без якої людина перетворюється на вовкулаку.