Чудові ілюстрації 🙏🏻

Що тут говорити? Як можна критикувати цей шедевр української літератури. Це було щось нове, щось свіже у той час, коли Леся Українка написала драму-феєрію "Лісова пісня". Нарешті тодішні письменники відірвалися від заангажованих тем українського націоналізму й перейшли до психології, душі людей. Два світи: світ людей і світ природи. Ліс на Волині, весняна казка переносить нас у вимір мітологічних істот, які уособлюють душевну красу, любов до щирого, не спотвореного матеріальним. Ти читаєш цей твір, починаєш відчувати цей свіжий запах весни, цвітіння квітів, дерев... Це історія про тяжке кохання створінь різних вимірів: Мавки й Лукаша. Проте парубок не зміг осягнути того кохання й зраджує своїй коханій з Килиною. Ця жінка - яра представниця того матеріалістичного, прогнившого, злого світу. Мавка змогла чисто й щиро покохати чоловіка, на відміну від Лукаша. Лісова пісня — це класика, у якій поєднано мораль стосунків між людьми; зображено гармонію з природою, її чистою й світлою красою.

Маючи вдома стареньку збірочку Лесі Українки, не втримала себе і купила ось це золотце влітку 2021 року. Кожен по-різному уявляє собі той "старезний, густий, предковічний ліс на Волині", ту саму чарівну Мавку, Лукаша, Дядька Лева, Лісовика та його вічний дуб, навіть мелодію сопілки. Важко уявити, як Леся Українка малювала це в своїй уяві, пишучи драму-феєрію. Величезна подяка за можливість це побачити, відчути, домалювати в думках Віталію Мітченко та видавництві "Грамота" 2012. Я дуже, дуже-дуже люблю такі оформлення та захоплююся книгами, які це мають! Якби не той літній день, коли Лариса Косач затужила за лісом, за Мавкою, про яку їй розповідала мати, коли вони прогулювалися стежками, - твору-прообразу першого фентезі в українській літературі 1911 року й не було б. "Лісову пісню" називають діамантовим вінцем Лесі Українки, чарівним заквітчаним островом, що височіє в творчій спадщині письменниці. Головна героїня Мавка є символом високої людської мрії, уособленням краси та духовності, що про Килину й не скажеш. Її зображено "видрою", "риссю". Лукаш оглух від думок матері, робить все наперекір силам природи (особливо Мавці), не чує власного серця (хоча, може, в ньому його і не було зовсім). Дядько Лев та Лісовик - ніби й різні, але дуже схожі своєю добротою. Перший намагається посилити ідею злагодженого співіснування людини й природи, другий - оберігає лісові скарби, поважає Дядька Лева, але впевнений: де людина - там неволя. Особливо запам'ятався Перелесник. Він дуже любить Мавку, хоче її вберегти. Була б вона з ним - була б і жива, і щаслива, і спокійна. Це той випадок, коли щастя під носом, але Мавка шукає чогось незрозумілого, "закордонного". Так, можна стверджувати, що Мавку з'їла туга. В її голові нелюбов Лукаша до неї поставила хрест на всьому її житті, хоча це не нормально! Вона була занадто молодою та дурною, щоб зрозуміти: де воля: там щастя та доля. З Лукашем не було цього, вона могла це зрозуміти.