Її несвідомо розтягуєш, аби вона не закінчувалася і текла, як річка. І вона розтікається в тобі, коли ти перегортаєш останні сторінки. Майстерно написано, бездоганно веде за собою і занурює в текст. Для мене — це краще закінчення року.
 Скажу ще, що за рік — я подужала близько вісімдесяти книг. І з україномовних, Єремічева в списку улюблених авторок, яких неодмінно захочеться перечитати знову.
 Не просто сказати про що вона, але під час читання і після нього, текст лишає питання, які важливо ставити собі час від часу. Низький уклін за цю книгу авторці. І чекатиму з нетерпінням нових творів.

Ворон це містичний та граційний птах, тож і книжки від нього слід чекати відповідної. Тут ви дізнаєтесь про що говорять Земля та Місяць, побачите хто такий бог Вітя, станете свідком продовження історії Адама та Єви, дізнаєтесь про павука, що досяг просвітлення, проїдете шляхами жовтого автобусу що намотує свій маршрут від початку часів, пустите скупу (або не дуже) сльозу від історії Дугласа, який навіть у смерті вбачає друга. Це книга в якій ви дізнаєтесь про ВСЕ і про НІЩО одночасно, а може й поставите самому/самій собі найважливіші питання у своєму житті. Аплодую ворону стоячи!