На цю книгу я покладала чималі надії. При покупці цей історичний роман видавався абсолютно безпрограшним варіантом, коли в основі сюжету – захопливі історичні події і яскраві персонажі. Здавалося б – навіть вигадок не потрібно: турецька облога Відня 1683 року, яку ще називають «кавовою битвою», тому що з нею пов’язана історія Юрія Кульчицького; його нахабна, в кращих традиціях шпигунських історій, вилазка із перевдяганням та порятунком Відня. Плюс – легендарна, хоч і правдива, історія про кавовий бізнес в якості винагороди. Ідеально для автора історичних романів, оскільки основна, військово-політична частина історії задокументована досить добре, а от постать Кульчицького – залишає простір для маневру. Авторській фантазії є де розвернутись, настільки суперечливі реальні історичні відомості про нього. Мало відомо про його походження: українець? поляк? серб? «австрійський підданий польської крові»? «поляк русинської, як тоді казали про українців, крові»? Важко встановити його професію: просто авантюрист? шпигун (історія з перевдяганням і володіння мовами наче натякає)? бізнесмен у небезпечному регіоні у небезпечні часи? Всього потроху? От і записують Кульчицького кому як цікаво у історіях, розказаних різними мовами. Варіант українського шляхтича із запорозьким вишколом як для пригодницького роману цілком може бути (з точки зору історика – таки натяжка для того часу, місця і відомої біографії), але ми ж не підручник обговорюємо. І ось тут починається журбинка. Бо саме на школярські штампи мені були дуже схожі оці правильні козаки / мудрий простий нарід / клята шляхта і підступні бусурмани. Такий собі народницький наратив іще із ХІХ ст: шляхта погана… А, стоп, Кульчицький теж шляхтич. Тоді зробимо його бідним і дискримінованим за православ"я – хіба ж можна відриватись від народу. І таких штампів вистачає: ось поляки зобижають рідну віру (не те щоб у Речі Посполитій не було конфесійного протистояння, але ця тема точно потрібна в історії Юрія-Франца Кульчицького – ми ж розуміємо, що така манера імена давати трохи не православна і акцентувати боротьбу з католиками в історії саме з цим героєм трохи не того?). Оскільки такий надмірним (як на мене) пафос траплявся по всьому тексту, мені саме він зіпсував ідеальний, здавалося б, сюжет. Тобто, власне художня складова цієї історії мені видалась слабкуватою. Наче і мова хороша, і з композицією автор працює – використовує флешбеки у минуле різної віддаленості. Але все одно головне враження: занадто просто і прямолінійно. Втім, якщо комусь для відпочинку подобаються пригоди в яскравих історичних декораціях та ще і на основі дійсно цікавих реальних (ну, добре – легендарних) сюжетів, а складні характери і напівтони не принципові, не зважайте на моє бурчання, пробуйте. Цілком може бути, що це я просто придираюсь.