Тривалий час в історичній науці (також це є характерним і для сучасній історичній науці) панувало певне протиставлення європейського та мусульманського світів. Навіть представники в свій час революційного, цивілізаційного тлумачення історії, такі як Фернан Бродель висували тезу про зіткнення цивілізацій. Тобто така позиція мала під собою протиставлення різних культур і цивілізацій, та за великим рахунком призводила до розподілу людського суспільства за певними ознаками. Такий підхід цілком логічно пояснював процес завоювання арабами Іспанії та наступну реконкісту, також цілком логічно виглядали хрестові походи, що мали метою з благословення Папи Римського звільнити Святу для християн землю від нечестивих мусульман. Всі ці події сприяли формуванню у суспільства певних упереджень до представників інших народів, а також супроводжувались насильством з обох боків. Але сучасний світ змінюється, з огляду на сучасні тенденції глобалізація та формування полікультурного суспільства, протиставлення цивілізацій виглядає як деструктивна тенденція. Саме тому Папа Римський визнав помилкою та вибачився за організовані християнською церквою хрестові походи. В цій праці сучасні французькі дослідники намагаються, не відкидаючи цивілізаційний підхід в історії поглянути на історичний процес не як на протиставлення культур, а як на їх взаємний вплив та запозичення. Виявляється взаємний вплив таких різних з першого погляду культур був дуже значним, він стосувався передачі наукових знань, сприйняття мистецтва та навіть засобів гігієни (адже звичне сьогодні мило прийшло до європейців саме від арабів). Книга важлива не тільки своїм значним аналітичним матеріалом, а також логічними та зваженими висновками про сучасну європейську ідентичність.