Книга відомої історичної постаті, австрійського письменника Леопольда фон Захера-Мазоха «Венера у хутрі» наповнена коханням, в якому владна та сильна жінка домінує над слабим хлопцем. Це і є по суті основою сюжету книги: слабий чоловік закохується в вольову, агресивну жінку та стає її рабом. Під час прочитання книги часто можете помітити елементи та мотиви еротики, але в деяких моментах навіть порнографії. Однозначно книгу можу радити тільки читачам повнолітнього віку. Сюжет книги неординарний, вона наповнена досить динамічними поворотами, тому читається швидко та легко і просто неможливо відірватися він сторінок. Головні герої настільки дивні, що часто просто дивуєшся чому автор створив такі аномальні образи. Головний персонаж чоловічої статі занадто слабий та безпомічний, а жіночий персонаж надто вже дикий, та самовпевнений. Саме тому, мені не вдалося порадіти за головних героїв, я не зміг ототожнитись ні з ким. Візуальне оформлення книги більше ніж задовільне, папір цупкий, а переклад бездоганний. Неординарне та цікаве чтиво, яке точно не залишить вас байдужими, адже тема еротики та кохання популярна завжди. Рекомендую!

Дамы и господа, перед вами самый полный на данный момент украиноязычный сборник австрийского писателя Леопольда фон Захера-Мазоха. В данную книгу входят такие повести, как «Венера в мехах», которая стала буквально культовой во всем мире, а также «Лунная ночь» и «Дон Жуан из Коломыи». Книгу несколько лет назад издало львовское издательство «Пирамида». Любопытно, что сам Захер-Мазох родился и вырос во Львове, который в те времена входил в состав Австро-Венгерской империи и назывался Лембергом. Переводчиком здесь выступила невероятная Наталья Иваничук, а если вы видите ее имя в числе тех, кто работал над какой бы то ни было книгой, можете быть уверены, что это самый настоящий знак качества. До сих пор не могу понять: язык ли это писателя такой великолепный или это переводчица постаралась. Но, скажу одно, читать все входящие в книгу повести было очень приятно. Не скажу, что мне очень понравились сами произведения – я ожидала от них намного большего. Однако для общего развития прочитать наследие Леопольда фон Захера Махоха все же стоило.