Стімпанк — нечастий гість на книжкових полицях. Український стімпанк — тим більше. Але завдяки Ірині Грабовській українського стімпанку стало набагато більше. Адже “Леобург” — це яскравий зразок стімпанку в українській літературі. Що це за жанр такий — я на цьому зупинятися не буду, а от про книгу розкажу детальніше. :) Колишній спортсмен Данило отримує несподіваний спадок від дядька і разом з другом їде оглядати його. Це — старий будинок із секретом — порталом у паралельний світ, сповнений дирижаблів та іншого механічного начиння. Чого лише варті літоциклетки та “вибуховий” автомобіль з прологу. І люди зустрічаються герою — точні копії його друга Феді і нової знайомої, Джекі. І у тому “паралельному” домі сталося вбивство. Вир пригод захоплює Данила, він шукає вбивцю господаря дому, рятує красуню Агнесу і підбирається ближче до таємниць свого дядька. Які стають таємницями самого Леобурга. Чи справді це місто свободи і бунтарства? Не всі засновники міста вважають так. І в цьому полягає антиутопічність сюжету. Про сам Леобург буде більше у другій частині. А поки сюжет розривається між розслідуванням Данила і боротьбою Феді і Джекі з невідомими, які хочуть захопити будинок у “реальному” світі. Книга захоплює і не відпускає, поки не перегорнеш останню сторінку. І це її найголовніша чеснота. “Остання війна...” завершує дилогію “Леобург” та розповідає, що ж сталося далі з героями, які так полюбилися читачам “Останньої обителі бунтарства”. А сталася революція. І війна. Тому, що отці-фундатори уявляли Леобург дещо інакше, ніж його прості мешканці. Тож Данило і компанія занурюються у революційні події, проходять невивчені життєві уроки, помирають і відроджуються. Усі персонажі стануть врешті-решт інакшими, ніж на початку дилогії. Перероджуються люди — Данило, Федя та ін. Перероджуються міста і країни, попри опір їх очільників. Це переродження нелегке, як і будь-яке інше. І люди, і країни, якщо дійсно хочуть розвитку і мати майбутнє — мусять іти вперед. Ще цікава у дилогії географія. Так, є Австро-Боснійська імперія. Деякі інші знайомі нам держави також мають інші назви. А Україна у цій паралельній реальності почувається набагато краще, ніж у аналогічній реальності початку ХХ століття. Українське королівство — без сумніву, “Україна здорової людини”. Приємно було спостерігати, як одного з очільників українського королівства боялися “сильні світу цього”. Цікаво, що деякі персонажі книги доклали до цього руку. Так, це лише альтернативна історія, лише мрії. Але ж мрії здійснюються. Бо “Світ змінюють небайдужі”. Отже, любителям стімпанку, альтернативної історії та просто цікавих книг — рекомендую!

Стміпанк-фантастика - рідкісний птах на наших теренах, а цікава стімпанк-фантастика трапляється ще рідше. Практично вся історія відбувається в паралельному всесвіті, куди за різних обставин потрапляють мешканці нашого світу. У паралельному всесвіті розвиток приблизно відповідає нашому початку ХХ століття, але з розвитком альтернативних технологій. Політична карта Європи паралельного всесвіту відрізняється від нашої - розподіл сил інший. Книга 1. Леобург - незалежне місто винахідників, яке приймає тих, кому немає місця в своїх країнах. Головіні герої попадають до нього на переламному моменті, коли мрія про ідеальне вільне місце руйнується. Все виявляється не тим, чим здається. Історія в цій книзі розвивається локально, в центрі- головні персонажі. Наприкінці книги маємо проміжний фінал. Книга 2. Оповідь розширюється, в дію вступають міжнародні гравці, починаються військові дії. Ще більше небезпечних пригод, ще більше незвичних винаходів. Градус напруження значно зростає, а історія стає ще ближчої для читачів, бо на сцену виходить Україна. І автор виливає на душу читачів цілющий бальзам: керівники України розумні і справді люблять свою країну). Раджу до прочитання всім шанувальникам жанру, і просто тим, хто любить гарні історії написані талановитими авторами. Ірині Грабовській вдалося зберегти баланс пригод, наукових винаходів, військових дій та кохання, і розповісти захоплюючу історію альтернативного всесвіту. Про видання: не зважаючи на розмір (а він вражає), блок міцний, папір цупкий, обкладинка гарна, і окреме дякую за ілюстрації Ярини Каторож.

Книгу взялася читати «на пробу» в якості зразка стимпанку. Загалом дуже симпатична пригодницька історія, добре пропрацьовані герої, практично з перших сторінок сподобались переконливі образи і стосунки між персонажами, живі і природні діалоги, акуратні натяки на загадки і таємниці. Втім, як виявилось, стимпанку в романі відверто мало – на нього просто не могло вистачити місця, тому що в «Леобурзі» є маса всього іншого: альтернативна реальність, попаданці, двійники, авторитарний режим «у оксамитових рукавичках», спротив цьому режиму, геополітичні інтриги паралельного світу. Додайте сюди детектив – у альтернативній реальності сталося убивство (і не одне); плюс підозріле ворушіння (вже у нашій реальності) навколо маєтку, з якого починається історія. Не забудьте про романтичні лінії (декілька) і, щоб мало не було, врахуйте підмінишів (не впевнена в існуванні такого слова, але якщо вже хтось підмінив дітей, то нехай буде і слово). Ну так, дійсно, куди тут іще розкривати тему технологій пари (ні, вони є, просто поміж усім іншим). Загалом кожен пункт у наведеному списку з точки зору розвитку сюжету дуже і дуже перспективний. І я із задоволенням читаю і читала б історії, де колізія побудована на цих зворотах. Проте у «Леобурзі» жоден із цих пунктів розвернутись в повну силу не може – усі інші лінії перетягують увагу, тож в результаті виходить «всього потроху». Оце, я думаю, і був для мене головний не те щоб недолік, це занадто серйозне слово, а, швидше, послаблюючий момент. Мені так і не вдалось втягнутись у читання так, щоб «на одному диханні», мабуть, забагато всього, фокус розмивається, увага ковзає «по верхах». Думаю, саме тому попри таку велику кількість сюжетних ліній, виграшних ходів і інших сценарних заготовок, роман видався нединамічним, особливо розгортання історії на початку просто пробуксовувало. Загалом швидше "чотири з плюсом", але книга така красива, що округлимо вищої оцінки. Тож загалом це хоч і симпатичний зразок підліткової фантастики (так, головним героям плюс-мінус двадцять, та все ж історія швидше тинейджерська), проте сюжетно, як на мене, трохи «затратна». Проте як пригодницька історія із симпатичними героями, загадками і таємницями – вдалий вибір.