Серія ретророманів від «Фоліо» свого часу дуже порадувала кількома непоганими історіями (а ретродетективи моя давня любов, вишукую їх старанно), тож і до пригод комісара Вістовича підступалася з великими надіями. Здавалося б: ретро, детектив, Львів (прямо у назві заявлено: «Лемберг»), ну як тут можна стратити? Виявляється, цілком можна. Можливо, львівські (і не тільки) реалії початку ХХ ст. і добре виписані, але все решта дратувало так, що отримати задоволення хоча б від улюблених історичних декорацій все одно не вдавалось. По-перше, сам герой – такий собі Марті Стю: проникливий, безкомпромісний, безпомильний і інші риси ідеального сищика. А, ну, і, звісно, жодна жінка перед ним не встоїть. До слова, про жінок: увесь час в голові крутилось слівце «еротоман», почуте колись у старому фільмі – як на мене, забагато уваги «любовним подвигам» або головного героя, або ще чиїмось, до всього ж, не надто естетичним. По-друге, детективна складова слабкувата: або очевидна, або побудована на отакенному «роялі в кущах», або ж, що ще краще, загадка має містичне пояснення. Причому тут містика в детективі – не відволікаючі фокуси злочинця, вона цілком є складовою описуваного світу. З огляду на ці аспекти, мені зовсім не зайшло. Втім, якщо вас поєднання вампірів, збоченців і любовних походеньок комісара у цілком собі реальних локаціях Східної Європи початку ХХ ст. не дратують – можливо, варто спробувати у якості розважального чтива, зустрічала я і досить позитивні відгуки, не виключено, що це я така придира.

Це не перший детектив Богдана Коломійчука який я прочитав.І можу з впевненістю сказати що це одна з найкращих збірок детективів в українській літературі вцілому. Коли я прочитав цю книжку перше моє слово було Вау. Адже захоплюючий сюжет, цікаві персонажі, карколомні пригоди не залишать читача сумувати. В книзі майстерно сплетена історія і містика які лише надають чарівності сюжету. Дії детективів відбуваються не тільки у Львові(тоді ще Австро-Угорська імперія) але й у інших місцях. Головний герой цієї саги це львівський(лемберський) комісар поліції Адам Вістович який міг здобувати славу відомого нишпорки у Відні, але залишився працювати у Львові. У книзі є кілька його справ. На мою думку, кожна справа варта окремої уваги. У справах не йдеться тільки про розслідування, але й про Львів початку 20.ст. Дуже рекомендую прочитати будьте певні не пожалкуєте.

Єдиним детективним оповіданням були "Німфи болю" і з поблажкою "Остання справа Вістовича". Перша - простенька, а якщо ви читали серію детективів Андрія Кокотюхи про адвоката з Личаківської, то взагалі будете знати з перших рядків хто вбивця. Друга більш "бойовик-екшн", але частка детективу є. Решта - це полювання на вурдалак, привидів, вампірів і іншу потолоч. І це вже не детектив, а фентезі. Львів описаний цікаво, тож за це +. Але в кожному оповіданні є сторінка-дві тексту про сексуальні контакти Вістовича (чи когось іншого). Вважайте мене старомодним, але якщо б я хотів почитати про секс, то купив би непотріб під назвою "50 відтінків чогось-там". Детектив має бути детективом. Я розумію, що сучасний читач, схоже, вимагає це, але концентрація занадто висока. По книзі: я розчарований. За її ціну я очікував цікавого детективу (хоч одного) з цікавим ланцюжком фактів і гарній дедуктивній роботі, а отримав бульварне чтиво, яке взагалі не спонукає подумати чи прикинути варіанти, бо в кінцевому вбивцею може стати не людина.